Анна Нікош - Центр мого всесвіту., Анна Нікош

Ніхто з нас не згадав про Сергія ні того вечора , ні наступного ранку. 
Було важко думати про наслідки , коли язик такого красунчика порався в моєму роті. 
Нам було байдуже до оточуючих , а їм , здавалось , байдуже до нас. Ми були в центрі всесвіту , а планета крутилась навколо нас. 
Нікому не сказавши ні слова , не змовляючись , ми взялись за руки і покинули кафе. Наче , одна і та ж думка прийшла нам в голову одночасно.

 Гуляли нічними вуличками міста , а наші очі сяяли не менше яскравих вітрин. 
 

— Ти більше з ним не будеш , - впевнено заявив Стас , коли ми присіли на лавку  біля якогось будинку. - Ти моя!

— Хоч зараз видалю його номер. Але спершу я маю пояснити йому , чому ми не можемо бути разом . 

— Смс буде достатньо. Я сам все  поясню брату. 
 

Я дістала з кишені телефон і зняла блокування. На екрані світилось два пропущені виклики від абонента « А ще я туди їм…»

— Цікаво ти мого брата підписала. Поясниш чому саме так? - телефон перекочував до його рук. А мою розкриту долоню він вклав собі на ногу.

О, дідько! Іспанська делегація дзвонила і просила передати , що це не їх сором. 
Опустивши очі долу , я вирішила не виправдовуватись , а розповісти анекдот. 
 

— Знаєш анекдот про боксера? - він хитнув головою у відповідь. - Ну , тоді слухай : Журналістка бере інтерв’ю у боксера і питає : « У вас така маленька голова , мабуть , ви легко ухиляєтеся від ударів противника ?» На що боксер відповідає : «Ага , а ще я туди їм !».

Такого гучного сміху я ще в житті не чула , аж підскочила.

— Мала , це буде наш з тобою секрет. Але тільки якщо ти одразу покажеш , як підписаний в тебе мій номер. 
 

О, ні ! Йому не треба цього знати. Мій шок був в шоці. Як викрутитись ? 
Поки я гарячково думала , як  цього уникнути , він просто подзвонив мені.

 — Значить « Супермен» ? - Цікаво,  - а я соромилася підняти очі. 
— А я у тебе як підписана? 

— « Відбита» , - тихо сказав він , заглядаючи мені в очі. 
— «Відбита»? - підскочила від несподіванки  і невдоволення я. 

— Це тому ,  що я ще тоді вирішив тебе у Сергія відбити , - сказав ласкаво Стас. Загортаючи мене в обійми.