Олександра Малінкова - Будинок не для щастя, Олександра Малінкова

      Щойно торкнувся оголеної ділянки шкіри, як одразу вкрилася гусячою шкірою.

- Про що ти?

- Я про твою реакцію на мене! - Посміхнувся й нахилився ближче, притискаючи мене до себе.

- Яка така реакція? Немає ніякої реакції, не вигадуй! - Знову увімкнувся режим захисту.

- Та невже! - Зухвало посміхнувся й накрив мої губи своїми.

       Знову, як і першого разу емоції зашкалюють, а подих перехопило від різкого задоволення.

- І зараз немає? - Ніжно зловив моє підборіддя, щоб я не відвернулася, а дивилася прямісінько йому в очі.

- Яка різниця, Арте! - Звідкись взялася сміливість, він не має знати що я відчуваю в цей момент. - В тебе вже є дівчина. 

       В якому б статусі вона не була: дівчина, коханка, але ж вона є, бачила це на власні очі.

       Його обличчя стало похмурим, а вилиці напружилися.

- Давай поговоримо про це пізніше, коли залишимося на одинці. 

- Звичайно! - Приречено відповіла, чекаю не дочекаюся.

        А ось і Іллю припхало! Не сидиться вдома біля Інки?