Олександра Малінкова - Будинок не для щастя, Олександра Малінкова

      Кажуть після шлюбу все змінюється. Ні не так! Чоловік в першу чергу змінюється, але це точно не про Арта. Він лишився турботливим, ніжним та романтичним. 

      Мене чекало чудове освідчення на березі моря. А потім через декілька місяців ми побралися. 

      Сьогодні нашій маленькій сім'ї два роки. Два безмежно щасливі роки. 

     Ввечері коханому чоловіку зроблю маленький сюрпризик, повідомлю, що скоро на нас чекатиме поповнення.

      Дюк (кіт)

     Можете привітати мене! Я завів собі “шкіряного”. Вірніше мене всиновили… Й тепер здрасті їжа до відвалу… От тільки заради цього треба поступитися: привчитися до лотку, не сікать у тапки, не жувати квіти у горщиках, не валяти ялинку на Новий рік, ніяких “тигидик” після дванадцятої ночі. Але що не зробиш задля ситої старості. 

    Навіть дозволив “шкіряному” завести подружку. Звичайно, відразу придивлявся до неї, але коли вона відмовила хазяїна й мені лишили мої “дзвоники” тепер я її навіки… Ось прийде весна, порадую місцевих подружок! А що? Тільки люди шукають собі пару?! Може я теж рудий однолюб… 

________________

     Дякую всім хто слідкував за цією історією, за Ваші зірочки та підписки. Після маленької перерви, зовсім скоро старт продовження про Ніку. Не пропустіть - “Шибайголови”. 

Кінець