Меланія Арт - Незамінна для нього, Меланія Арт

Глава 16

Еллі

Важко повірити, що це моє життя. Та в мене ж за останній тиждень сталося стільки подій, скільки не було за останні півтора року! Мені вже страшно думати, що чекає на мене далі. Дійсно, як ото наврочили. 

Що робити далі? Де жити? Я не можу чекати, поки Таша повернеться з гастролей, доведеться на цей місяць шукати і орендувати квартиру одній, а це дуже вдарить по кишені. Ох, ну чому саме зараз це все відбувається?!

Але, як говорила Скарлетт О`Хара, я подумаю про це завтра. А зараз ми їдемо з Марком до нього додому і, якщо чесно, це дуже хвилює мене. Я все ще пам’ятаю його слова, тому, щоб там не було, не дозволю більше заходити за рамки дружніх стосунків. В мене й так зараз купа проблем, не потрібні мені ці ігри. Закриваю серце на замок, посміхаюся і просто буду намагатися тримати себе в руках.

– Ось ми й на місці, – сказав Марк, а я навіть не помітила, як промайнула дорога.

Ми зупинились біля сучасної новобудови майже в центрі міста. Дім був шикарним, я ще й не була в подібних. Коли зайшли всередину, я ледь стримала захоплений “ах”, адже хол був просто казковим. Біло-золотий керамограніт з мармуровим візерунком на підлозі і декоративна штукатурка на стінах. Вже було близько одинадцятої години вечора, тому нас зустрів охоронець, який, очевидно, одразу впізнав мешканця будинку. Він тільки привітався і все.

– Ходімо, Еллі, – покликав мене Марк, коли я трішки затрималась, роздивляючися все. – Нам на десятий поверх, – це сказав уже в ліфті.

– Гарний будинок у вас, я в захваті, – не могла змовчати.

– Так, я довго шукав його, – Марк трохи зніяковів. – Насправді, я тут живу тільки третій місяць і сам ще ходжу всьому дивуюсь. До речі, Еллі, я забув попередити, що живу не сам. Сподіваюсь, не виникне проблем з цим.

Стоп, що?! В якому сенсі? У нього там жінка, чи що? Можливо, це сестра, здається він казав раніше, що вони жили разом. От не можна  було одразу попередити?!

Поки він відкривав двері, я вже морально готувалась до незручної зустрічі. Аж тут, наче собачка, нас вибігає зустрічати великий (точніше величезний) рудий кіт. Він біжить і водночас голосно нявкає, ніби свариться, що хазяїна так довго не було. Потім ще цікавіше – він різко робить кульбіт, лягає на підлогу і вигинається, виставляючи пузико для чухання. Божечки, який він крутий!

– Знайомся, Еллі, – Марк підійшов до кота і почав його гладити, на що кіт голосно замуркотів, – це Ігнат, мій сусід по квартирі і найкращий друг у світі.

– Ти назвав кота Ігнатом? – я не могла стримувати сміх. – Вперше таке чую.

– А що не так з ім’ям “Ігнат”? – Марк вдавано обурився, але посмішка видавала його справжній настрій.

– Ні-ні, нічого, – тихо посміюючись, відповіла йому. – Дуже приємно познайомитися, Ігнате. Думаю, ми поладнаємо.

Потім і сама опустилася навколішки, щоб почухати котуську.

– Ти йому сподобалася. Він рідко дозволяє себе торкатися комусь, окрім мене. Навіть Мирослава, моя сестра, не отримала такої честі, а ти одразу ж. Завжди знав, що в Ігната гарний смак.

– Він просто відчуває, що я обожнюю котиків. Все хотіла собі взяти, але в Таші алергія, на жаль. 

– Шкода, але тепер у тебе теж є Ігнат, може гратися з ним скільки завгодно, він тільки подякує.

– Пропонуєш мені приходити в гості до Ігната? – жартома відповіла на цю фразу.

– В гості ти можеш приходити до мене, а Ігнат – хороша мотивація робити це частіше, – сказав Марк. – А краще взагалі, нікуди не звідси не йди, – продовжив так тихо, що тепер я думаю, чи це не мій втомлений мозок зі мною такий злий жарт зробив. 

– Щось вирішимо, – не стала я перепитувати, щоб не зганьбитися, якщо це мені тільки почулося. – З вами тут добре, але, Марку, мені терміново потрібно в душ.

– Так, звісно. Ходімо покажу тобі кімнату, там одразу й ванна кімната, – він вже почав йти всередину квартири, аж тут повернувся і грізно сказав до кота, що так само продовжував лежати і дивитися на нас своїм царським поглядом. – Ну ти взагалі, Ігнате, взяв і затримав нас в коридорі, зовсім совісті в тебе немає. 

А кіт ніби зрозумів його, демонстративно встав, вийшов перед нього і голосно нявкнув. Клянуся, він точно його якось обізвав по-котячому і вказав напрямок, куди йому варто піти з його претензіями!

Я вкотре розсміялася. Настрій став значно кращим завдяки цим двом. Мабуть, це дійсно була хороша ідея поїхати до Марка.

Нарешті я змогла трішки роздивитися квартиру. Ремонт був схожим на той, що й був у кабінеті. Отже, це в Марка такий смак, і він дуже мені імпонує. Хоч і відчувалося, що у квартирі живуть недавно, але однаково вже було дуже затишно і спокійно. Кімната, яку для мене виділив Марк, також сподобалася. Коричневий паркет на підлозі, світло-сірі стіни, меблі під натуральне дерево, а найголовніше – величезне ліжко. Я давно про таке мрію, але поки доводиться задовольнятися розкладним диваном. Ну хоч на одну ніч відчую себе принцесою. 

– Подобається? – нарешті не витримав Марк. – Якщо ні, можеш подивитися ще одну кімнату, вона трішки інша.

– Ні, не треба іншої. Ця ідеальна, – не стала я приховувати.

– Супер, – він зрадів такій моїй відповіді. – Ванна кімната там, – показав рукою в сторону, – там має бути гель для душу і шампунь, а якщо ні, то я принесу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍