Павло Петрович Коробчук - Кайфологія

соціальна затребуваність поета
головне – дожити до осені. а там можна і помирати. там можна одягнути халат і заснути п’яним у парку. необхідність суспільства в поетах вимірюється витратами на пункти бюджету, зазначені у ремарках. оскільки фінансування СБУ та міліції – одне з перших, а фінансування літературної сфери – ніяке, у будь-якого двотисячника справжніх прихильників менше, ніж жертв у Бітцевського маніяка. якби поети підпалювали себе разом з міськрадами, кидались на щити внутрішніх сил на акціях протесту, писали нові поезії на геніталіях учасників гей-параду, вимагаючи права на окрему – поетичну стать, на інцести, якби вони флешмобили, як щурі, на рейках метрополітену проти підвищення тарифів на міський транспорт, во ім’я екології душили б водіїв пакетами з поліетилену, віддавали б нелегалам свій паспорт, якби їхали у гарячі точки, щоб стати шаурмою чи жертвою, зізнавалися б у пограбуваннях дитсадків чи в терактах, якби поети ходили в одних шкарпетках церквою, переносили героїн у шлункових трактах і народний опіум у трактатах. ось де проявляється міцний характер, нерелігійна віра у переконання, але за релігійну не гірша. свобода воздасться за кров, це своєрідний бартер. в таких ситуаціях не йдеться мова про гроші. є у наших газових камерах такі відчайдушні та щирі, що знімуть собі протигаз для останнього поцілунку, вони вірні своїм помислам, промислу та шкірі і від цього у них покращене травлення і стосунки. що таке епатаж задля доведення правоти? це удар, від якого розривається його барабанний пластик і поет помирає, але слухачі підносять до вуст склянку води. вони – третя щока після підставлених обох власних. хіпстер бітбоксер паркур
Господь не вбиває нікого. він просто практичний. і завбачливий. – не дає дізнатися, що лежить у наших смертях. у коробочці. з дешевими смаженими пиріжками. цей – пересохле горло африканця. цей – голова на чиємусь плечі. відрубана. цей – зі свіжим м’ясом власного кухаря. всередині.