Айсі Дора - Танцюй зі мною, Айсі Дора

- Дуже смачно. Дякую.

Незважаючи на мовчання і певну ніяковість, адже Лео був роздягненим, а Яна в джинсах і теплому светрі, сніданок пройшов вдало. 

- Тепер збирайся, а я поки помию термос і зроблю ще чаю в дорогу. Вдягайся тепло.

Все ж таки хлопцю треба було вдягнутись. 

- Він хоч не бурчав на тебе? – спитала Віра Павлівна. Яна зустріла її на кухні і попросила чаю в термос.

- Ні, все добре.

- Навіть не знаю, в кого він у мене такий бука. Владик – душа компанії. Я, наче, теж. А Лео, мов їжачок вродився. З кожним роком все більше голочок. 

- Скоріше, черепашка, що ховається в панцир, - сказав Влад, зайшовши на кухню.

- Якщо і черепашка, то тільки ніндзя, - почули вони голос Лео з коридора.

- Точно, Леонардо, - засміявся старший брат хлопця. 

Вже на вулиці, Яна протягнула хлопцю два маленьких конвертики. В них було написано, як вони добиратимуться до основного місця побачення: пішки чи автобусом.

- Я вирішила додати трохи гри у сьогоднішній день, - Яна почала нервувати і переживати, що хлопець забракує її ідею. 

Лео взяв один із конвертів, там був аркуш зі словом «Автобус». 

- О це добре, бо нам далеченько їхати.

І чого вона так нервує, це ж її хлопець? Проте заспокійливі фрази не допомагали. Яна боялась, що сьогоднішнє побачення не вдасться, що її задум – це дитячий садок. 

- Стривай, - можливо Лео щось таке побачив в поведінці дівчини, чи подальші його дії, були суто його бажанням, та все ж це допомогло Яні заспокоїтись. Хлопець притягнув її в свої обійми і ніжно поцілував.

- А тепер пішли на наше супер побачення.

- Чому ти думаєш, що воно буде супер?

- Бо воно придумане тобою і буде з тобою.

Лео поцілував її у скроню, взяв за руку і повів на автобусну зупинку.