Лоретта Граціано Брюнінг - Керуй гормонами щастя

варто лише вам забути, що ви постійно перебуваєте під пильною увагою їхніх допитливих та дзеркальних нейронів. Зберігайте усвідомленість і поводьтеся так, як ви хотіли б, щоб поводилися ваші діти. Можливо, вони не стануть одразу копіювати ваші позитивні звички, але можна очікувати на те, що вони принесуть позитивний ефект у майбутньому.

Те, що діти копіюють батьків, не завжди є очевидним, оскільки кожне наступне покоління зосереджене на власних проблемах виживання. Ссавці програмують себе на життя в реальних умовах, а не в уявленнях про дійсність, що були успадковані від пращурів. Ваші батьки вже адаптувалися до того, що, можливо, було складним для їхніх батьків. Ми не здатні побачити світ очима новонародженої дитини. Очікування ваших дітей неминуче відрізняються від ваших. Однак ви є значною частиною того раннього досвіду, що його отримують ваші діти. Якщо ви намагаєтеся закласти в них хороші звички, це є вигідна довгострокова інвестиція. Якщо ви є батьком чи матір’ю, ви можете спрямувати свої зусилля на те, що принесе вашій дитині максимальну користь: перетворитесь на приклад для неї, щоб ці позитивні нейронні зв’язки закріпилися і вкрилися мієліновою оболонкою.

Кар’єра

Коли я була підлітком, мені було дуже складно знайти підробіток на літо через відсутність потрібних зв’язків. Я оббивала пороги, питала, чи немає для мене роботи, і щоразу отримувала відмову. Однак мої зусилля окупилися з надлишком. Завдяки їм у мене сформувалася цінна навичка з пошуку роботи. У віці приблизно 20 років я розсилала резюме в неймовірних обсягах, і мені відповідали, що мою кандидатуру внесли до кадрового резерву. Для мене було неймовірним сюрпризом, що, коли з’являлася вакансія, моє резюме діставали з теки «Кадровий резерв» і телефонували мені. У такий спосіб я отримала три відмінних місця роботи, чого ніколи б не сталося, якби я зневірилася і сказала: «Роботи для мене немає» і «Не існує ніякого кадрового резерву».

Переваги суб’єктності

Я не закликаю вас наповнити світ своїми резюме, насолоджуватися байдужістю дітей або стати агресором. Однак ви обов’язково маєте сконцентруватися на наступному кроці, навіть якщо попередній не приніс того результату, на який ви розраховували. Звичайно, завжди приємно, коли витрачені зусилля негайно окупаються. Але якщо ви обмежуєтеся короткостроковими винагородами, то ставите себе на одну сходинку із тваринами. Замість цього ви за допомогою додаткових нейронів здатні уявити собі результати, що поки є недосяжними, і продовжувати робити кроки в їхньому напрямку.

Коли ваші зусилля не оцінюють належно, найрозумнішою поведінкою здається здатися. «До чого можна прагнути в цьому жахливому світі?» Але якщо навіть не намагатися, ви точно нічого не отримаєте. Можна сказати: «Ось бачите, я так і гадав, що нічого не спрацює». І це буде правдою у вашому обмеженому клаптику реальності. Довгостроковий результат ваших зусиль поки невідомий, а тому його складно сприймати як винагороду. Ви можете вважати своєю винагородою можливість власноруч контролювати, які саме кроки ви робите. Якщо вам потрібні негайні результати, є ризик скотитися в негативне мислення. І ви можете знайти позитивний момент у власних неусвідомлених та непередбачуваних кроках.

Дещо про мозок людини…

Ви маєте можливість отримати негайну винагороду, якщо радітимете з можливості самостійно визначати, які саме кроки ви маєте зробити. Використовуйте свої додаткові нейрони, щоб уявити результати, яких ще не існує, та продовжуйте наближатися до них.

Безсумнівно, завжди приємно бачити результат. Але якщо ви починаєте відчувати негативні емоції, коли його не бачите, із часом цей стан може тільки посилюватися. Радійте тому, що ви є творцями свого щастя. Ви можете ставити реалістичні цілі і отримувати задоволення від їхнього досягнення, замість підкорятися тваринному прагненню постійно мати більше. Визначте, у чому саме полягають ваші реальні потреби.

Незалежність проти опозиційності

Суб’єктність починається з концентрації на своїх потребах. Багато хто віддає перевагу ігноруванню власних потреб та фокусується на потребах інших. Часто це стає прямим шляхом до негативного мислення. Можливо, ваші наміри є безкорисливими, але те, що ви дбаєте про інших, не означає, що вони мають піклуватися про вас. Якщо ви чекаєте на це у відповідь, ваші очікування не є реалістичними – слід взяти турботу про себе у власні руки.

Перш ніж почати думати про щось інше, необхідно задовольнити свою потребу у фізичному виживанні – в іншому разі у вас постійно будуть вироблятися гормони стресу. Тільки ви вирішуєте, яку частину зусиль спрямувати на забезпечення фізичного виживання, а яку – на підтримку вашої унікальної індивідуальності. При цьому не варто очікувати, що інші будуть задовольняти ваші потреби, – їх турбує питання власного виживання. Людям властиво допомагати одне одному, але це не означає, що хтось повинен взяти на свої плечі всю турботу про вас. Поставтеся з повагою до того, що люди намагаються задовольнити власні життєві потреби так само, як ви прагнете задовольнити свої. Ви відповідаєте за наслідки власних учинків, а вони несуть відповідальність за свої дії.

Суб’єктність є креативною. Вона спрямовує вашу увагу на створення чогось нового, а не на руйнування. Ви не повинні боротися з усім світом, щоб довести цінність своїх дій. Можливо, ваші колишні нейронні ланцюжки були збудовані саме так, що ви перебували завжди «в опозиції», але ви здатні сформувати нові ланцюжки, які орієнтовані на творення. У молодості імпульсивні вчинки часто приносять результат. Здатність піти проти течії і кинути виклик суспільству сприймається як ознака сильної особистості, тому в людини закріплюється звичка протестувати. Але приємні відчуття минають, а ще жорсткіша опозиційність не завжди приносить той результат, що на нього ви очікували.

Така модель поведінки обмежує людину: вона завжди проти, чи то є корисним для неї, чи ні. Якщо ви вважаєте, що потрібно пересилити себе, щоб домогтися результату, не шкодуйте на це енергію. Якщо ви впевнені, що маєте щось створити, сконцентруйтеся на створенні.

Дещо про мозок людини…

Суб’єктність є креативною. Вона спрямовує вашу увагу на створення чогось нового, а не на руйнування.

Суб’єктність примушує вас продовжувати концентруватися на наступному кроці, навіть коли ви незадоволені результатом, що отримали. Не завжди можна передбачити, що спрацює, але в