Олеся Лис - Чого очікувати від повноліття, або верхи на мітлі, Олеся Лис

Повільно підіймаю повіки, й бачу перед собою спальню Гната.

Біля ліжка сидить стурбований Мілош. Кров струменить з моїх покусаних пальців.

– Інго! Ти повернулась! Нарешті! – вигукує він. ― Твоя душа майже втратила зв'язок із тілом.

Ковтаю сухим горлом, саднить, наче кілька годин поспіль несамовито кричала. Спогади нагрібають хвилею, від жаху в очах темніє.

Гнат! 

Повертаюсь до нього, і з жахом відчуваю наскільки холодне в нього тіло. Він не дихає, не ворушиться. Шкіра як лід, як камінь.

― Поверни його! – скрикую. 

Але кіт заперечливо хитає головою. 

– Не можу! – зітхає. ― Він знав, на що йшов. І знав, що не повернеться.

Виривається схлип, я приникаю до холодних як камінь грудей, відчуваючи, як все повільніше і повільніше б'ється під моєю щокою серце коханого.

– Гнат! Гнат, – кличу, не стримуючи сліз. ― Повернися, будь ласка. Не залишай мене!

Сльози градом котяться з очей, тіло трясеться в риданнях. Я вже не можу зупинитись. Цілую крижані губи, проводжу долонями по запалих щоках, лишаючи ледь помітні криваві сліди з ран на пальцях, перебираю волосся. 

― Гнат, будь ласка. Будь ласка. Будь ласка. Я тебе так люблю!

Його серце, востаннє тихо стукнувши, завмирає. З моїх грудей виривається крик, більше схожий на виття.

Це не може так закінчитись, не може!

– Гнат… Гнат… Гнат… – шепочу, покриваючи поцілунками його обличчя. – Я кохаю тебе, чуєш, кохаю! Розплющ очі, повернись до мене. Не лишай мене саму. Я обіцяю слухатись, обіцяю виконувати все, що накажеш. Тільки повернись, повернись до мене!

Моя голова падає йому на груди, слова кінчаються. Кінчаються сили. Я вию як ранений звір. Боляче, наче душу розкроїли навпіл. Я жити не хочу, я піду з ним. 

Заплющую очі. Грудна клітка під моєю щокою раптово сіпається, повільно підіймається.

― Я теж тебе люблю, моя маленька, капосна відьма, ― раптом лунає найрідніший у світі голос. Потилицю накриває крижана долоня. ― Побачимо, як ти будеш слухатись. Бо щось не віриться.

― Гнате, ― видихаю. Підіймаю голову й зустрічаюсь поглядом з лукавими очима. 

В душі щось вибухає. Схлипую і припадаю поцілунком до крижаних вуст, поступово відчуваючи, як вони теплішають.