Дар’я Зелена - Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена

Глави 39-40

Глава 39

 

— Ситула дуже дивна, — пошепки звертається до друзів Маріан, сподіваючись, що її ніхто не чує.

— Згоден, — наголошує Мартин. — І якщо б вона ще хоч нормально пояснювала, бо я до цього часу все ще аналізую те, що вона нам розповіла в печері. Ніяк не можу зібрати все те, що нам наговорили, докупи. Сподіваюсь, вона більше нам не брехатиме.

— Проходьте, сідайте ось тут, — чарівник змахує паличкою і посеред кімнати зʼявляється великий «трон», на якому спокійно можуть вміститися 2 дитини.

— Ой, лишенько, Зої, Синамус, — тихо говорить Міллі, хапаючись за рота.

— Вони вас не чують, і не бачать — ледве вчувши голос Міллі, говорить чоловік, виходячи разом з кремезними людьми з темного диму.

— Синамусе, як думаєш, що вони зараз з нами зроблять? — питає Зої, бачучи перед собою прозору, проте повністю замилену стіну, де вирізняються тільки обриси якихось постатей. Це, напевно, інші люди з якими товаришують злодії.

— Я сподіваюсь, що все ж таки, нам пощастить. Я не хочу вмирати, бо на мене ще чекають завтра уроки.

— Ти б тільки за уроки говорив! — тут вже і здається Зої, яка до цього трималася толерантно до зубрили-Синамуса, даючи дружнього ляпаса по спині, намагаючись розрядити обстановку.

— Давай поговоримо поки про щось хороше, щоб не так страшно було очікувати, — ніби вловивши потаємну суть слів Зої, говорить Синамус.

Ситула, Міллі, Мартин та Маріан  бачать Зої та Синамуса, які між собою спілкуються, проте щойно Міллі підходить ближче, її відкидає назад невидима сила.

— О так, це наші дітки, я думаю, що вони не хотіли принести вам клопот, а лише загубилися. Чи можемо ми їх забрати з собою? — питає ввічливо Ситула, випускаючи щось з руки.

Маленька паперова пташка ?

— Звісно ви можете їх забрати, — говорить чоловік, притягуючи до себе цю паперову пташку, яка майже змогла вилетіти у вікно. — Але я пропоную обмін. Або ви їх забираєте та приєднуєтеся до нас з усією своєю командою, Ситуло Лофтхар... Або мені доведеться придумати для усіх вас покарання, яке було б цілком справедливим за втручання не у свої справи, — він розгорнув папірець.

« Віддай зараз же дітей, я не буду ввічливою занадто довго»

Обличчя Тома скривилося у невиразній посмішці.

— О ні, я не хотів вас налякати. Я всього лише хочу знайти собі друзів. Давайте випʼємо часу і все ОБГОВОРИМО! — в повітрі в мить зʼявилася та зникла зелена блискавка, що освітила все приміщення й показала до цього приховане обличчя Тома та його супутників.

— Що це було? — в сльозах питає Маріан. — Мартине, Міллі, що нам робити? Ситула ж не впорається з цими трьома злодіями!

— Давайте тоді якось допоможемо? — пропонує Мартин нервово.

— Краще подбайте про те, щоб себе захистити хоча б трошки. Згадай які-небудь чари, Мартине.

— Я знаю, що це може бути трохи імпульсивно, але в мене є ідея! — Мартин починає щодуху бігти до самих стін величезної кімнати, все більше розганяючись.

— Кепська дитина! — з паличок двох міцних злодіїв починають виходити жовто-червоні іскри. За Мартином біжить Маріан, не розуміючи, що коїться, за нею біжить Міллі. Вони ховаються за всім, чим можна і не можна, щоб одна з блискавок не потрапила в них. Мартин використовує всі чари, що знає, щоб відбити атаки від нього та дівчат. Він забігає в інший бік кімнати, саме туди, де стоять злодії. Зої та Синамус починають бачити друзів, вони різко підриваються й мчать до них, за ними слідують червоно-жовті і іскри. Вони помічають прохід у сховок злодіїв та чимскоріш забігають до нього, закриваючи міцно за собою двері. За ними не встигають зайти два міцних чоловіка. В цей час Том та Ситула не звертають увагу на те, що коїться навколо них, вони серйозно й уважно дивляться одне одному в очі. Чому Ситула не йде рятувати дітей? Вона очікує пастки чи нападу з боку Тома? Чому Том не розгнівався через втечу дітей? Чого очікує він?

 

 

Глава 40

 

 

— О, ні, Мартине, подивись на себе! — підскакує Маріан. — В тебе дуже велика подряпина!

— В тебе теж, Марі, — вказує на плече Маріан Зої. — Ой лишенько, Міллі, Синамус!

Міллі та Синамус лежать на холодній підлозі, в них дуже сильні поранення, у Міллі в живіт, у Синамуса в голову.

— Що нам робити? — плаче Маріан.

— Давай з тобою подивимось що є навкруги. Спершу треба покласти Міллі та Синамуса в більш тепле місце, потім треба знайти чим можна зупинити кровотік… — швидко мовить Зої. —  Несімо їх в ту кімнату, там була горстка сіна.

Маріан за Зої беруть під руки Синамуса та Міллі, їм трохи допомагає Мартин.

— Сподіваюсь, що Ситулу не вбʼють та за нами не прийдуть, — нервово говорить Маріан. — Я дуже боюся, а раптом зараз ці злодії проламають двері?

— Якщо б вони могли, то вони б вже це зробили, — повільно дихаючи, мовить Синамус.

— Так, ми будемо триматися поряд і сподіватися на Ситулу, — мовить Зої. — Маріан, ти мені потрібна, нам треба знайти палиці та деякі більш-менш чисті ганчірки.

Маріан та Зої пішли роздивлятися навколо, а Мартин залишився за головного та постійно перевіряв Синамуса та Міллі.

— Ми знайшли ось ці костюми. Думаю, що злодії не сильно розізлються на нас, якщо ми їх трішки порвемо. Але ми не знайшли ножиці, — говорить Зої.

— Знайдіть ніж або інший гострий предмет та спробуйте порізати ним, — пришвидшує справу Мартин, беручи до рук костюм та, із великим зусиллям, відриває шматок від сорочки.

— Я не знала, що ти такий сильний! — дивується Маріан.

— Візьми ніж, Маріан! — спохватується Зої. — Швиденько!

Маріан допомагає розрізати тканину та замотати голову Синамусу та живіт Міллі. Зої бере стопку сіна й скручує у палицю, робить затяжку Маріан на руці та Мартину на нозі.— Нам усім потрібен спокій. Я бачила, що тут було щось подібне на невелику кухню. Ти звідти, до речі, брала ніж, Маріан? Піду, зроблю нам усім чай та, можливо, знайду щось перекусити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍