Мелорі Бронд - (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд

Глава 17

Меланія

Майже два тижня ми з Алексом вечорами переписувалися. На вихідних зустрітися в нього не вийшло, в зв’язку з сімейним обставинами, про які він не говорив. Бачилися тільки інколи на парах.

Я сумувала за його ласками і поцілунками. Мені не вистачало його теплих обіймів холодними вечорами. Щоб менше думати про Алекса, я поглинула з головою у роботу. Наближався кінець семестру.

Зранку проснувшись, приготувала сніданок, зайшла до Віталіни.

 — Сонько, просинайся, досить дрихнути, а то на пари не встигнеш.

 — Мел, здається я захворіла, болить горло і мене знобить. Сьогодні не піду на пари. До того ж пятниця, нічого надто важливого не буде.

Я підійшла і пощупала лоб, як мама нам колись робила в дитинстві.

 — Віто, та ти вся гориш! Може лікаря викликати?

 — Ні, ти знаєш я з дитинства їх не люблю. Принеси таблетки і чаю з малини, як мама в дитинстві і все пройде через день, два. З моїм горлом завжди так.

Я швидко принесла все необхідне.

 — Віто, ти сама справишся? А то мені вже час на роботу.

 — Іди, не хвилюйся, я подзвоню до Ритки, якщо зовсім кепсько буде.

 — Їжа на плиті, ліки на тумбочці.

 — Іди вже одягайся "матусю", чи ти так і підеш в домашніх капцях, - вона хихикнула.

Я швидко прийняла душ, виправила волосся, одягла бордову приталену сукню до колін, зробила легкий макіяж.

 — Віталіно, я побігла. Що тобі взяти вечером?

 — Мел, яка ти красуня, для кого так старалася?

 — Для себе, так що тобі взяти?

 — Фруктів і ще мій любимий торт.

 — Добре.

Чмокнула її в щічку і вийшла. Піймавши таксі, я поїхала до університету. Зайшовши до холу, побачила зацікавлені погляди на собі. В основному, я ходила на пари в класичних штанах. Мені було зручно в них їхати в маршрутці.

 — Меланія Олександрівна, а ви сьогодні вирішили своєю красою всіх студентів зачарувати, і не тільки їх, - порівнявшись зі мною, спитав наш колега.

Його погляди в мій бік я неодноразово ловила на собі, але вигляду не подавала. Він дивився, вивчав мене, але не наважувався підійти.

 — Дякую, Вікторе Івановичу, по моєму ви лестите мені.

 — Що ви, ви справді дуже красива і розумна дівчина.

Він зупинився біля дверей.

 — Меланія Олександрівна, - взявши мене за руку, - можна вас запросити на вечерю сьогодні.

Я висмикнула руку, його дотики мені були не надто приємні. Можливо, якби я не закохалася в Алекса, в нього був би шанс. Чоловік він досить красивий, накачаний брюнет, років тридцяти п'яти не більше. Судячи по одягу, заможний, не жонатий. Мрія мабуть багатьох дівчат.

 — Дякую, але моє серце зайняте. Гарного вам дня, Вікторе Івановичу.

 Не чекаючи на його відповідь, я швидко відкрила двері і зайшла до авдиторії.

Між пар написала сестрі, щоб дізнатися її самопочуття. Вона відповіла щоб я не хвилювалася, з нею подруга і їй вже набагато краще.

Мої ноги гуділи, за цілий день ходьби на шпильці. На останній парі в Алекса, я ледь стояла спершись попою до столу. Він весь час дивився на мене, пожираючи голодним поглядом з останньої парти.

 — Ципа, це ти для мене так вирядилася, - присвиснув Діма, зайшовши до авдиторії посеред пари, - так ти запала на мене, говори не соромся, ми тут всі свої. А може нахрін нам ці пари, ти така сексі. В мене від одного погляду на тебе стояк в штанях. Давай мала, покувиркаємося прямо тут, на цьому столі.

Він швидко підійшов до мене, грубо схватив за груди при всіх студентах. Притиснувши до столу впився своїм слинявим ротом в мої губи. Я відштовхнула його з усієї сили і дала добрячого ляпаса.

 — Ти що собі дозволяєш? Хто дав тобі право мене лапати.

Він схватив мене за руку і боляче стиснув її.

 — Ще раз, піднімеш свою руку на мене, я зламаю її, - шипів він пропалюючи наскрізь мене своїм вбивчим поглядом. - Ще жодна не дозволяла собі такої зухвалості і тобі не позволю.

 Я скривилася від болю.

 — Відпустив Меланії Олександрівній руку, виродку. Ти як себе поводиш з викладачкою, хто ти такий, щоб так себе поводити. Думаєш, як синок суді все дозволено? - Алекс сіпнув його за руку і потягнув на себе. - Ненавиджу таких як ти, високомірних лицемірів.

_ А ви чому всі мовчите, невже вам байдуже. Він завжди так себе поводить зухвало, але ви мовчки все ковтаєте.

 — Алексе, так ти запав на неї, ще тоді в кафе. Я правий? Ти сам її трахаєш, чи не так? Ну, і яка вона? Гаряча штучка, добре вилизує твої яйця? Хоча, судячи який ти нервовий, видно погано справляється ,- не вгавав він, пирскаючи своєю жовчю на нього.

Я побачила, як в Алекса зжалися кулаки і заходили вилиці. Щоб не допустити бійки, я стала між ними.

 — Діма, проходь за парту або покинь авдиторію. Досить, спектакль вийшов на славу, ти показав, що ти непоганий актор. А тепер, з вашого дозволу, хлопці, я би хотіла продовжити пару.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍