Белла Сніжна - Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна

- Саш, ця прекрасна, але рукожопа дівчина перед тобою Маргарита, моя сестра. Молодша. Марго, це Олександра. Моя подруга.

- Зрозуміла вже. - каже Марго, дивись на мене вже більше дружелюбно, і з ще більшим інтересом.

А я кошуся на Рому. А кошеня, бува, не в честь неї названо?

- Називай мене Марго. - каже дівчина, кидає погляд на Рому. - Подруга мого брата, моя подруга.

- Тоді я Саша. - відповідаю посміхаючись.

Рома як привітний хазяїн, виставляє на стіл смакоту у вигляді цукерок, варення і нашої піци. А я намагаюся не згоріти під поглядом Марго.

- Ви зустрічаєтесь? - питає вона раптом у мене.

- Ні. - кажу.

Адже і не брешу. Ми просто спимо.

- Ви не зустрічаєтеся, але живете разом? - продовжує вона допит.

- Марго, припини. - рятує мене Рома. - Так, живемо разом. Тому що Сашу залили сусіди.

- І Рома запропонував мені пожити у нього. - вступаю я в розмову.

З підтримкою Роми відчула себе впевненіше.

Марго прищулилася, дивиться то на мене, то на Рому. Не вірить. І взагалі-то правильно робить. Але її невіра нам не на руку.

- Охолоне. - звертає її увагу Рома, киваючи на піцу.

На пару хвилин питання було закрите.

- А це що за чудо? - каже раптом Марго.

- Це кіт. - відповідає спокійно Рома, продовжуючи їсти піцу.

Він уже майстерно навчився робити вигляд, що нахабна руда лапа, яка намагається стягнути піцу зі столу, йому лише бачитися.

- Ти ж не любиш котів. - звинувачує його Марго.

- Це мій кіт. - кажу.

Сама тим часом кидаю в миску котику піцу, адже не відстане.

- Ти прийшла сюди з котом? Рома! Це не чесно! - каже Марго. 

Відчуваю не одна я намагалася протягнути в цей будинок кота.

- Ні, ти не зрозуміла. - привертаю увагу Марго. - Кіт і жив у Роми.

Марго мовчки переводить погляд з мене на Рому. Той взагалі спокійно насолоджується їжею, навіть не звертаючи уваги на сестру.

- І після цього ти будеш мені говорити, що ви не зустрічаєтесь?! - запитує у нього, а після дивиться на мене.

- Ти не уявляєш, скільки разів я намагалася умовити його завести кота! Причому не такого безпородного як твій. А хорошого, породистого.

Я примружилася.

- Пірат може і безпородний, але нічим не поступається їм. Він навіть краще. - встала на захист кота.

- Вірю. - посміхається Марго. - Я не в тому сенсі. Просто я сама обожнюю котів. Але так як вчуся часу дивитися за ними немає. Ось і намагалася схилити Рому на сторону зла. Але він ні в яку. Але у тебе вийшло! Значить в твоєму Пірату щось є. Як ти його вмовила?

Згадала як саме його вмовляла і після дякувала. Ні-і-і! Таке я точно не розповім.

- Мені вже пора збиратися. - каже Рома, привертаючи увагу на себе.

- Ти куди? - запитує Марго.

- Ділова зустріч.

- У вихідний?

- Так. Я повернуся пізно. - каже їй те саме, що і мені.

- Ну і вали! Ми з Сашою теж класно проведемо час. Так? - запитує вона у мене, підморгуючи.

Я несміливо посміхаюся у відповідь.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно