Белла Сніжна - Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна

Глава 20

За дверима стоїть дівчина.

- Привіт. - кажу посміхаючись.

- Доброго дня. - обводить вона мене поглядом.

Судячи з усього, не очікувала мене тут побачити. Окинула оцінюючим поглядом. Я її. Дівчина. На вигляд років двадцять три, але зараз такий час що і пятнадцатилітка на двадцять виглядати може. Чорне волосся зібране у хвіст, розкосі очі, карого кольору. Я б назвала її милою якби не така зневага в погляді. Але я як привітна госпо... гостя вирішую бути милою.

- Ви до Роми? - питаю, пропускаючи її.

- Рома вдома? - запитала дівчина одночасно зі мною.

- Він на кухні. - кажу, відсторонившись з її шляху.

А що я можу зробити? Дівчина киває у відповідь, проходить. Обходить мене по дузі. Які ми охайні, ти подивися. Боїмося в борошні вимазатися? Звичайно, одна її сумочка коштує дорожче ніж весь мій гардероб. Іду за нею. 

- Хто там? - кричить Рома з кухні.

- Я там! - каже дівчина, не даючи можливості мені відповісти.

- До мене? - виходить він нас зустрічати.

Бачить дівчину, радіє, лізе цілуватися, обніматися. Відчуваю себе зайвою.

- Марго, привіт. - Рома обіймає дівчину. 

Вона його. Я стою в дверях.

- Ти рано. - каже їй.

- Та бачу, що мене не чекали. - коситься на мене.

Я тут точно зайва. Йду до себе в кімнату.

- А ти я дивлюся зовсім оборзів? - чую питання дівчини, перш ніж закрити двері.

І що це значить? Заходить Пірат. Моя кися, відчуває, що хозяйкі погано. Беру його на руки, гладжу.

Ось, доставила Ромі проблеми. Судячи з усього вона з Ромою дуже близька. Але я не винна, він сам покликав мене. А я не повинна була погоджуватися.

"Тільки інтим, пам'ятаєш ?!" - кажу собі.

Здається, моє перебування тут виявилося не радісним сюрпризом для дівчини. Може не треба чекати поки мене попросять піти?

- Ти чому пішла? - Рома заглянув в кімнату. - Я хотів вас познайомити.

- Оце дякую. - кажу. - Мені речі зараз збирати, або у мене є час?

- Які речі?

- Твої! - кажу занадто емоційно.

Він мене не зрозумів.

- Ти знайшла де жити? - питає.

Негативно качаю головою.

- Не хочу вас бентежити. - додаю тихо, наступаючи на Рому.

- Ром, я ж просила, говорити якщо ти з кимось зустрічаєшся.

Рома мовчить. Після розуміє, про що я і починає сміятися.

- Ходімо зі мною. - простягає руку. - Кошака залиш!

Відклала Пірата, встала.

- Краще не треба. І знаєш, я, напевно, зберуся і поїду. - кажу, витягуючи валізу з шафи.

- Ви чого тут перешіптуєтесь, голубки? - заглядає до нас Марго. - Непотребствами займаєтеся?

- Спочатку стукати потрібно, а після питати. - докоряє їй Рома.

- Так не цікаво. - кидає вона, знову оцінюючи мене поглядом. - Гаразд, чекаю вас на кухні.

- Чайник постав, зараз прийдемо. - кидає Рома в зачинені двері.

- Марго моя сестра. – говорить він мені.

Пауза.

- Вона вчиться в Лондоні, до нас на канікули приїхала. Вона зазвичай у мене залишається.

- Хочеш сказати, я зайняла її кімнату?

- Поживе у батьків, - знизує він плечима. - Їм тільки в радість. Нас чекають.

Різко змінює він тему.

- Я нікуди не піду. - роблю крок назад. - Тим більше до твоєї сестри. - кажу пошепки, показуючи пальцем на двері.

- Що вона подумає про мене? Про нас?

- Марго вже доросла дівчинка і все зрозуміє. - Рома робить крок до мене, хапає за плечі. - А то що ми залишили гостю одну - це неправильно.

Я хотіла сказати, що знайомитися з сестрою хлопця з яким ти тільки спиш теж якось не комільфо, але на кухні пролунав шум. Ніби щось розбилося.

- Де Пірат? - запитав Рома.

Ми з ним синхронно кинулися на кухню. Але Рома прийшов туди першим, я за ним. Оглянула приміщення. Котика ніде немає. Втік? Він не постраждав?

- Ти ціла? - запитує Рома.

- Я в порядку. Чого не скажеш про неї. - киває на розбиту тарілку. - Я випадково.

Дивиться на Рому, робить винуватий вигляд.

- На щастя. - говоримо з нею одночасно.

Зустрічаємося поглядами. Я несміливо посміхаюся. Вона посміхається у відповідь.

- Зараз приберу. - кажу. Але Рома хапає мене за руку, зупиняючи.

- Хто нашкодив, той і прибирає. - дивиться на Марго.

Дівчина, закотивши очі, йде за віником. Дивлюся на Рому. Він мовчки веде мене до стільця. Відсуває, я сідаю. Відчуваю погляд Марго на собі. Вона, ополоснув руки, сідає навпроти мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍