Колектив авторів - Precedent UA — 2015

згодом він був визнаний невинуватим… держава повинна нести відповідальність за ці травми» (§ 74)

«…справа щодо заявника неодноразово направлялася на новий розгляд чи дослідування… Суд не знаходить належного пояснення загальної тривалості цього судового розгляду…» (§ 103)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–145580

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1412767021

Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:

1) рішення Білопільського районного суду Сумської області від 19 червня 2015 року, справа № 574/6/15-к, судді: Свиргуненко Ю. М. та Кліщ О. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45659130

Теза із рішення: «…суд повинен належним чином обґрунтовувати необхідність тримання під вартою осіб під час продовження строків тримання під вартою та кожні два місяці переглядати питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою…».

2) рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 07 травня 2015 року, справа № 333/623/15-к, суддя Холод РС.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44027513

Теза із рішення: «…Перевірялися безпосередньо судом факти щодо жорсткого поводження з обвинуваченим працівниками міліції на стадії досудового розслідування, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо цих питань. Так, у рішеннях Європейського суду… суд зазначив про неефективне розслідування державними органами державної влади скарг заявника на жорстоке з ним поводження працівниками міліції. Передумовами, що призвели до вищевказаних порушень є небажання правоохоронних органів ефективно розслідувати скарги осіб, що знаходяться під вартою, на жорстоке з ними поводження…»

Охріменко проти України, № 53896/07, 15 жовтня 2009 року

Фактичні обставини справи: 14 березня 2007 року заявника затримали за підозрою у вчиненні крадіжки та спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого. Зміївський районний суд 16 березня виніс постанову про взяття заявника під варту Після медичного обстеження в квітні того ж року заявникові встановили діагноз — цироз печінки та рак правої нирки з метастазами в легені. Він клопотав про звільнення з-під варти, але отримав відмову. Стан заявника різко погіршувався, однак він продовжував брати участь у судових засіданнях, які проходили в суді за 50 км від слідчого ізолятору. Європейський Суд, 11 грудня, застосувавши Правило 39, надав уряду України рекомендації щодо необхідності направлення заявника на лікування. Того ж дня заявника перевели до Харківського обласного онкологічного диспансеру. З 11 грудня по 19 серпня заявник постійно був прикутий наручниками до ліжка, одною рукою вдень і двома вночі, а також його постійно охороняли троє осіб у кімнаті з гратами на вікні, попри те, що заявник не намагався втекти і не поводив себе агресивно. 11 січня 2008 року заявнику провели планову операцію. Судовий розгляд був відновлений 29 липня того ж року. Заявника перевели назад до слідчого ізолятору 7 жовтня 2008 року. Європейський Суд переглянув скаргу заявника та відмінив тимчасові заходи за Правилом 39, які були прийняті 11 грудня 2007 року.

Суд встановив, що застосування до заявника наручників з міркувань безпеки не може бути виправданням і, враховуючи поганий стан його здоров'я, таке поводження слід розглядати як нелюдське і таке, що принижує гідність.

Представник заявника в Суді: адвокат Андрій Крістенко.

Суд визнав порушення статті 3 Конвенції.

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: статті 28, 55 Конституції України, стаття 280 Кримінально-процесуального кодексу України, стаття 18 Закону України «Про попереднє ув’язнення» 1993 року.

Основні тези:

«Як правило, застосування наручників не дає підстав для порушення питання за статтею 3 Конвенції, якщо такий захід здійснювався у зв'язку із законним затриманням, без застосування сили і без його публічної демонстрації, а також у межах того, що обґрунтовано вважалося необхідним. При цьому важливо враховувати, наприклад, ризик втечі даної особи або спричинення нею тілесного ушкодження або шкоди» (§ 97)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–95112

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1256033010

Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:

Немає застосування даного рішення судами.

Самардак проти України, № 43109/05, 04 листопада 2010 року

Фактичні обставини справи: 20 квітня 2002 року близько 13.40 міліціонери затримали заявника, коли той грався ножем на автобусній зупинці, та привезли до Личаківського районного відділку міліції міста Львова. Ніж вилучили та направили на експертизу. Під час допиту на заявника надягнули наручники, намагалися підвісити на трубі, жорстоко побили та відпустили без реєстрації затримання. 22 квітня заявник поскаржився до прокуратури на неправомірні дії міліціонерів. Прокуратура наступного дня відмовила в порушенні кримінальної справи відносно міліціонерів. Відмова була незабаром скасована. Заявник пройшов медичне обстеження, в ході якого були виявлені переломи декількох ребер, що могли бути отримані 20 квітня. Рішення прокуратури про відмову скасовувалися ще тричі. 31 березня 2003 року була порушена кримінальна справа, але закрита за відсутності доказів неправомірної поведінки міліціонерів. За апеляцією заявника постанова прокуратури була скасована і справа направлена на розслідування. Згодом двічі виносилися постанови про закриття і скасовувалися з подібних причин, а саме, що заявник ймовірно отримав тілесні ушкодження внаслідок супротиву, який він чинив міліціонерам при супроводженні його до відділку міліції. Заявник оскаржив постанову прокуратури про закриття, яка 9 серпня 2006 року була скасована судом та справа направлена на дорозслідування. На момент винесення рішення Судом розслідування ще тривало.

Суд встановив, що заявник зазнав нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження та національні органи державної влади не провели належне та ефективне розслідування скарг заявника на жорстоке поводження з