Колектив авторів - Precedent UA — 2015
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Суд встановив, що заявник піддавався жорстокому поводженню в колонії та державні органи не дотрималися свого зобов'язання щодо проведення ефективного розслідування за скаргами заявника про жорстоке поводження.
Представник заявника в Суді: адвокат Аркадій Бущенко.
Суд визнав порушення статті 3 Конвенції.
Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: статті 106, 117, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України, п. п. 25, 59 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань 2003 року, статті 4, 94, 165–1, 236–1,236–2 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.
Основні тези:
«Суд зазначає, що стаття 3 Конвенції закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Це — абсолютна заборона на застосування тортур і нелюдського або принижуючого гідність поводження або покарання, незалежно від обставин і поведінки жертви» (§ 78)
«По відношенню до особи, позбавленої свободи, будь-яке застосування фізичної сили, якщо воно не є суворо необхідним з огляду на її поведінку, принижує людську гідність, і, в принципі, є порушенням права, закріпленого у статті 3 Конвенції…» (§ 80)
Посилання:
Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–98140
Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1273844736
Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:
1) рішення Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2013 року, справа № 0907/1–808/2011, суддя Лазарів О. Б.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33903106
Теза із рішення: «… Однією із основоположних позицій Європейського суду з прав людини полягає у тому, що коли особу взято під варту в поліції здоровою, але на час звільнення з-під варти ця особа має ушкодження, у держави виникає обов’язок забезпечити достовірне пояснення причин таких ушкоджень, а в разі неспроможності зробити це виникає питання про порушення статті 3 Конвенції (справа Лотарєв проти України, справа Захаркін проти України, справа Ковальчук проти України). Відповідно, якщо особа, яка перебувала під контролем держави небезпідставно (при наявності тілесних ушкоджень) скаржиться на погане поводження з боку представників держави, тягар спростування скарг на таке поводження та обов’язок надання пояснень щодо походження тілесних ушкоджень у такої особи повністю покладається на державу…»
Осаковський проти України, № 13406/06, 17 липня 2014 рокуФактичні обставини справи: 8 червня 2004 року заявник був затриманий працівниками Ленінського районного відділку міліції міста Харкова, в ході застосування до нього жорстокого поводження, з його слів, заявник зізнався у вчиненні злочину, а саме нанесенні тілесних ушкоджень особі Ф. та пограбуванні ігрового салону. 10 червня заявнику висунули обвинувачення та суд встановив йому міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У відповідь на його клопотання суд 14 грудня замінив запобіжний захід на підписку про невиїзд. 16 березня 2005 року суд направив справу заявника на дорозслідування, вказавши, що його дії потрібно кваліфікувати як вбивство, а не нанесення тяжких тілесних ушкоджень, а також постановив про взяття заявника під варту, та вказав правоохоронним органам провести розслідування тверджень про жорстоке поводження відносно нього. Заявник неодноразово просив змінити запобіжний захід на підписку про невиїзд, але отримував відмови. 18 серпня 2008 року суд виправдав заявника та звільнив з-під варти, але апеляційний суд скасував це рішення та направив справу на досудове розслідування. В період перебування заявника в Харківському слідчому ізоляторі, 2 серпня 2004 року, до нього було застосоване жорстоке поводження працівниками Чугуївського районного відділку міліції міста Харкова з метою отримання зізнання у вчиненні вбивства особи Д… В результаті 9 жовтня заявник зізнався, але того ж дня слідчий зняв з нього обвинувачення, так як його показання не відповідали фактичним обставинам справи. Згодом за даний злочин були засуджені дві інші особи, кримінальна справа відносно заявника була закрита. Заявник поскаржився на неправомірні дії міліціонерів. Прокуратура відмовила в порушенні щодо цього факту кримінального провадження. Постанова прокуратури була скасована, а потім заявникові знову відмовили. На момент винесення Судом цього рішення Суду не відомо чи оскаржив він дану відмовну постанову прокуратури, а розслідування першого обвинувачення щодо заявника ще тривало.
Суд встановив, що заявник піддавався жорстокому поводженню в слідчому ізоляторі; перебування під вартою в період з 16 березня 2005 року по 18 серпня 2006 року було на підставах, які не можуть розглядатися як «достатні», щоб виправдати таке тривале тримання під вартою, чим було порушено право на свободу; відсутнє пояснення значної тривалості судового розгляду, а саме після направлення останнього разу справи відносно заявника на дорозслідування вона не просувалася, що склало порушення права на справедливий судовий розгляд.
Представник заявника в Суді: адвокат Геннадій Токарєв
Суд визнав порушення статті 3, статті 5 §§ 3 та 4, статті 6 § 1 Конвенції.
Основні тези:
«Суд повторює, що стаття 3 Конвенції є втіленням основних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє будь-яке катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження, незважаючи на обставини поведінки потерпілого. У разі подання скарг за статтею 3 Конвенції Суд повинен з особливою ретельністю вивчити факти, навіть якщо на національному рівні вже мали місце певні провадження та розслідування» (§ 60)
«…Суд вважає, що держава — відповідач не надала задовільних та переконливих пояснень, що ґрунтуються на об’єктивних даних, щодо обставин, в яких заявник, що перебував під вартою під контролем держави, отримав травми… та вирішив зізнатися у вчиненні вбивства, в якому
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Precedent UA — 2015», після закриття браузера.