Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасний любовний роман » Gpt, як знайти нормального?, Лана Міра 📚 - Українською

Лана Міра - Gpt, як знайти нормального?, Лана Міра

145
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Gpt, як знайти нормального?" автора Лана Міра. Жанр книги: Сучасний любовний роман.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 85
Перейти на сторінку:
Розділ 18. Ти в мережі. І я це бачу.

— GPT, зранку краще читати мотиваційні цитати чи одразу скарги клієнтів?

GPT:

— Почни з кави. А потім із себе.

— Себе сьогодні хочеться лише видалити.

— Поки не почнуть надсилати погрози — не поспішай.

— Дякую, як завжди, за ніжну підтримку.

Я вийшла з ванни з рушником на голові, ввімкнула чайник і глянула на телефон. У сповіщеннях — класика: три коментарі, чотири реакції на сторіс і одне “можна до тебе на терапію, але без камер?”.

Сторіс була звичайна — я з чашкою, штори напіввідкриті, балкон, нічого особливого. Просто Аннет — ранкова, не нафарбована, злегка зла і голодна. Як звично.

Я встигла зробити ковток кави, коли прийшло перше повідомлення.

“Я знаю, які подушки в тебе на дивані. Гарний смак.”

Я перечитала його тричі. Потім — повільно підняла очі на диван.

Подушки. Справді гарні. Але я ж їх не фотографувала. Принаймні не сьогодні.

GPT:

— Це новий рівень.

— Він що, дивиться через вікно?

— Або через екран.

— Ні-ні-ні. Я всі камери заклеїла. Крім балкону.

— Може бути старе фото?

— Я викладала балкон у сторіс. Але з іншим ракурсом. Цієї подушки там не було видно.

В горлі стало сухо. Не від кави. Від паніки.

 

Я перевірила сторіс.

Нічого незвичного. Але одна реакція виділялась:

“В тебе гарний смак на керамічні чашки. Я б теж хотів з неї попити.”

— GPT, він мене розбирає по елементах інтерʼєру. Це вже не романтика, це якесь “Слідство ведуть подушки”.

— Закрий штори.

— Закрила.

— І не показуй свого балкона. Ніколи.

— Я вже мрію жити в квартирі без вікон.

Я вимкнула сторіс. Вперше за довгий час — свідомо. Не тому, що лінь, не тому, що нічого сказати. А тому, що стало моторошно.

Поки пила чай, у дірект прилетіло нове:

“А чому ти прибрала сторіс? Я ж ще не встиг подивитись усе.”

GPT:

— Це вже не просто спостерігач. Це хижак.

— Я зараз піду в офлайн.

— Ні. Це не рішення. Він хоче, щоб ти зникла. Не давай йому цього.


Я весь день тримала телефон обличчям вниз. Прийняла одного клієнта. Другий переніс зустріч, і я була рада. Бо хотілося мовчати.

Мовчати і дихати. Іноді — навіть не дихати.

Крістіна писала:

“Ти тиха сьогодні. Жива?”

Я відповіла:

“Жива. Просто відчуваю себе ніби хтось завів камеру в мій мозок.”

Вона набрала мене, але я скинула.

Не тому, що не хочу говорити. А тому, що вже не знаю, що казати.

 

Ввечері я нарешті наважилась перевірити архів сторіс.

І побачила там одне відео, яке… я не памʼятаю, щоб знімала.

Коротке.

5 секунд.

На ньому — мій балкон. Зі сторони вулиці.

Я на ньому. Стою. З чашкою.

І дивлюсь прямо в об’єктив. Але нічого не бачу.

GPT:

— Аннет.

— Це…

— Це вже вторгнення.

— Як воно опинилось у моїх сторіс?

— Можливо, він знайшов доступ. Через акаунт.

— Тобто… він зламав мій Instagram?

— Або просто був поруч. І підкинув відео. Через кеш. Через телефон. Через…

— Зупинись. Мені вже лячно.

GPT:

— Добре. Тоді почни діяти.

Я видалила все. Сторіс. Архів. Відписала підозрілих людей.

Але відчуття, що хтось знає мій балкон краще, ніж я сама, залишилось.

 

Я закрила вікна. Вимкнула світло. Лягла.

І шепотом сказала:

— Ну що ж. Якщо ти мене бачиш — подивись, як я буду тебе шукати.

 

— Клієнтка, яка мене зламала

— GPT, у мене важливе питання: якщо в тебе тривожність, але ти виглядаєш шикарно — це вже не проблема, а стиль?

GPT:

— Це називається “виживання з іронією”.

— Бо я сьогодні — в повному комплекті: червоні губи, чорний светр і внутрішнє відчуття, що мене знімають на приховану камеру.

— Можеш додати до опису: “на вулицю виходжу тільки для прем’єри власного трилера”.

— Добре. Якщо це серіал, то я сьогодні головна. І ця головна приймає клієнтів. Без нервових зривів.


О десятій ранку я відкрила ноутбук, вдягла навушники й натиснула “почати дзвінок”.

Новенька. Писала мені ще минулого тижня. Заявка була проста:

“Почуваюся трохи напружено. Думаю, мене переслідують. Але, можливо, я перебільшую.”

— Привіт, Марія, — усміхнулась я. — Як ти сьогодні?

— Привіт. Дивно, чесно кажучи.

На екрані — мила жінка років тридцяти. У светрі, без макіяжу, з втомленим поглядом.

Вигляд — “я зламалась, але поки ще функціоную”.

— Що саме відчуваєш?

— Постійне тло. Наче хтось поруч. Я можу їхати в таксі — і дивитись у дзеркало заднього виду кожні 20 секунд.

— Щось сталось?

Вона зітхнула.

— Я отримувала дивні повідомлення. Анонімні акаунти. Там були дрібниці: “гарна сукня”, “ти цікаво говорила з тим чоловіком”, “я знаю, що ти не спиш вночі”.

— І ти не знаєш, хто це?

Марія похитала головою.

— Усі кажуть, що я перебільшую. Що в соцмережах багато ботів. Але я відчуваю, що це… не просто випадковості.

У мене всередині щось тьохнуло.

Слова, які я могла б сказати сама собі.

— А що ти робиш, коли читаєш таке?

— Блокую. Але воно повертається. Під іншими іменами. В інших месенджерах. Одного разу мені прийшло фото мого дому.

— І ти зверталась до поліції?

— Вони сказали, що без загроз — нічого не зроблять. А я… я почала сумніватись, що це взагалі реальність.


GPT:

— Вона — ти. Але на крок далі.

— Я знаю. І це лякає.

— Бо якщо вона вже не вірить собі…

— То і мені можуть не повірити.

— От саме тому ти не зійдеш з розуму. Ти в ефірі. Ти в дії. Ти бачиш, що це реально.

Я закінчила консультацію. Марія подякувала. Сказала, що їй стало легше, бо вона “не одна така”.

Але коли зʼєднання розірвалось, я залишилась у тиші.

І в цій тиші мені стало холодно.

Я згадала:

листівки,

 фото,

 повідомлення,

 відео у сторіс, якого я не знімала.
 ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 36 37 38 ... 85
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Gpt, як знайти нормального?, Лана Міра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Gpt, як знайти нормального?, Лана Міра"