Франческо Петрарка - Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського

Ти уподібнюєшся тому, хто через будь-яку найнікчемнішу образу воскрешає в своїй пам’яті всю ворожнечу минулого.

Франческо

Жодна моя рана не настільки давня, щоб могла загоїтись забуттям; усі вони свіжі й роз’ятрені: якщо й могла б яка затягтись, доля їй не дозволила, знай б’ючи в одне й те саме місце. Вкупі з моєю відразою до жалюгідного людського стану, це гнітить мене і навіює глибокий сум. Називай хоч гіпохондрією, а хоч хандрою або ще як, мені байдуже; щодо суті, ми дійшли згоди.

Августин

Наскільки я бачу, недуга твоя пустила глибоке коріння, отже залікувати її поверхово не має сенсу, бо вона невдовзі знову про себе нагадає. Слід викорінити все без останку; але я не знаю, за що найперше хапатись. Тому, для спрощення і більшої дієвості, обговорюватиму з тобою кожну твою докуку окремо. Скажи, що гнітить тебе найгірше?

Франческо

Те, що найперше в око впаде, що почую, що відчую.

Августин

Отакої! Тобі геть нічого не до вподоби?

Франческо

Нічого чи, принаймні, мало що.

Августин

Нехай би придивився до того, що сприяє спасінню! Але що тобі не до вподоби перш за все? Про це скажи.

Франческо

Я вже сказав.

Августин

Все через уже згадувану хандру. Ти невдоволений з себе самого.

Франческо

З інших не менше.

Августин

З тієї ж таки причини. Щоб дати якийсь лад нашим міркуванням, скажи, чи так ти з себе невдоволений, як сам стверджуєш?

Франческо

Ще й більше, ніж казав. Годі вже душу з мене тягти оцими запитаннячками.

Августин

То ти невдоволений тим самим, що в багатьох викликає заздрість до тебе?

Франческо

Хто заздрить нещасному, той, либонь, іще нещасніший.

Августин

Що тобі найнеприємніше в собі?

Франческо

Не знаю.

Августин