Франческо Петрарка - Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського

А якщо я почну перелічувати, зізнаєшся?

Франческо

Зізнаюся щиро.

Августин

Ти гніваєшся на свою долю.

Франческо

Чи можна ж терпіти її, пихату, жорстоку, сліпу, що вражає всіх, без розбору?

Августин

Це нарікання загальне для всіх, а ми розглядаємо твої особисті претензії. Якщо виявиться, що вони несправедливі, чи переміниш ти гнів на милість?

Франческо

Переконати мене буде непросто, але якщо ти це зробиш, я вгамуюсь.

Августин

Ти вважаєш, доля не досить щедра до тебе?

Франческо

Радше, вкрай скупа, несправедлива, зверхня і жорстока.

Августин

Автори комедій вивели не одного плаксія, а цілу когорту. Таким чином, ти лише один з багатьох. Почесніше бути серед небагатьох. І оскільки ця тема до такого ступеня заяложена і навряд чи можна додати щось нове, чи бажаєш ти застосувати до старої хвороби старі ліки?

Франческо

Як скажеш.

Августин

Скажи, чи змушувала тебе доля гибіти від голоду, спраги, холоду?

Франческо

До такого моя доля ще не доходила.

Августин

А скільки людей зазнають цих страждань щодня…

Франческо

Вдаймось до інших ліків, якщо такі маєш, бо ці мені не допомагають. Я не з тих, кого у власних нещастях втішає споглядання чужих; а часом засмучують чужі страждання не менше, ніж мої власні.

Августин

І я не кажу, буцімто маєш втішатися з чужих нещасть, але, споглядаючи чужі долі, вчись задовольнятися своєю. Не можуть усі посідати перше місце; інакше звідки візьметься перший, коли за ним не слідуватиме другий? Ви, смертні, маєте бути задоволені вже з того, що не дійшли краю, що з незчисленних підступів долі наражаєтесь не на гірші. Зрештою, навіть тим, кому випав найважчий тягар, можна допомогти дієвішими ліками; але ти їх не потребуєш, оскільки доля поставилась до тебе не надто суворо. Вас ввергає в ці прикрощі те, що кожен, забуваючи про власну долю, мріє посісти перше місце. А, як я вже казав, усі не можуть бути першими, і ті, що зазнали розчарування, починають нарікати на долю. Якби люди розуміли, наскільки обтяжливим є високе становище, вони б не домагались, а страшились його, що підтверджують свідчення тих, які ціною великих зусиль підносились на вершину, але незабаром починали проклинати занадто легке здійснення своїх прагнень. Цю істину слід би знати всім, зокрема тобі. Чи ж не показав тобі тривалий досвід, що високе становище завжди є важкою, тривожною і безперечно жалюгідною долею? Звідси випливає, що немає становища, яке не давало