– Кай! – вигукнув Кирило, хапаючи мене руками вже за волохату шию, вони з Дімою намагалися відтягнути мене від столу. Хоча це був уже не я, а звір. Він гарчав, намагаючись дістатися до дівчини, яка прокинулася, виривався щосили, дряпаючи пазурами підлогу аж до самої кімнати, де мене й зачинили.
Через цю дівку я втратив контроль над своїм тілом, божеволів разом зі звіром і відчував, що ненавиджу її всією душею. Бажання згорнути їй шию зростало, і навіть те, що вона сестра Івана і, найімовірніше, ні в чому не винна, мене не хвилювало. Усе, що мене турбувало, як це зробити, якщо вистачає всього лише її стогону, навіть не слів, щоб втратити над собою контроль.
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовче прокляття, Марія Власова», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Вовче прокляття, Марія Власова» жанру - Міське фентезі:
