Джулія Рейвен - (не) Покірне Щастя, Джулія Рейвен

Приємні спогади з проблемної юності кадрами спливли перед очима Шури. Моменти, коли руда бестія тікала з дому, аби не слухати гучних скандалів батьків, не бачити чергового молодого коханця мами. Той важкий період Олександрі допомогла пережити ... коханка її батька. Хоч би як це нерозумно і смішно звучало. Але це так. Тільки Марія зуміла витягнути її зі стану хронічної апатії та повернути інтерес до життя. Вона смішила її безглуздими жартами, водила на нічні концерти в закриті клуби, годувала досхочу шкідливою їжею й ні на хвилину не давала зануритися в себе...

Нарившись у сумочці, Саша витягла айфон та стала шукати давно забутий номер телефону. Чомусь вона нервувала. Секунду поміркувавши, перш ніж натиснути на кнопку виклику, дівчина кусала губу, чекаючи відповіді.

— Машунь? Привіт, — раптово випалила вона, щоб не розревітися. — Вільна? Мені потрібно виговоритися.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно