Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

хоче, щоб ти стала фрейліною його дружини. Люба моя, він тебе справді цінує.

У пастці! Вона знову попалася в пастку Джеймса Стюарта! Граф опустив келих і, підтягнувши Кат під себе, жадібно поцілував її.

— У мене є лише кілька днів, мадам, — мовив він, — а потім доведеться покинути тебе. Мине два місяці, а мо’, і більше, перш ніж ми побачимося знову. — Його великі руки пестили її груди, стегна, сідниці.

Кат не чекала заохочення. Вона з радістю віддалася своєму чоловікові, не підозрюючи, що за ними спостерігає сам король.

Джеймс не міг відірвати очей від видовища внизу. Коли два тіла досягли одночасної кульмінації, він відчув, як липка рідина потекла по його нозі.

«Я не миритимусь із цим цілий тиждень, — подумав він. — Делегація до Данії вирушить, щойно я зможу все підготувати».

Прикриваючись образом нетерплячого нареченого, Джеймс відрядив придворних через три дні. Кат розуміла, чому її чоловіка так швидко розлучили з нею, і лютувала. Граф Босвелл підозрював, що відбувається, і сміявся із завзяття короля.

Очікуючи, що вона розсердиться на нього, Джеймс два дні не наближався до своєї норовливої коханки. Однак на третій день Барра сором’язливо простягнув графининій служниці троянду. Це був знак, що Джеймс прийде цієї ночі. Еллен розповіла про це своїй господині.

— Я не прийму його! — люто заволала Кат.

— Замовкніть! — відрізала Еллен. — Хочете, щоб про це почув увесь світ?

Кат зайшлася плачем, і Еллен, передчуваючи біду, послала слугу Леслі знайти Адама. Поки той прийшов, Еллен уже залила кілька ковтків віскі в рот своїй господині, щоб заспокоїти її.

— Я накладу на себе руки, — твердо проголосила графиня.

— Добре, — сказав Адам Леслі. — Скандал від цього буде значно менший, ніж коли ти відкрито відмовишся від залицянь короля.

— Ти дозволив би мені зробити це, еге ж, Адаме? Невже ти нічого не відчуваєш до Патрика, який тебе любить?

— Саме тому, що я люблю свого брата, я й прийшов сюди. Як ти гадаєш, що він відчує, коли, повернувшись із Данії, дізнається, що все, що йому належало, забрав собі король, серед іншого й дружину, яку він обожнює? Боже мій, Кат! Король уже мав тебе! До чого ці несподівані нервові зриви?

— Я не хочу бути повією для жодного чоловіка, — сказала вона. — Це моє тіло, і я хочу мати на нього хоч якісь права!

— Не маєш ти жодних прав, — відрізав Адам, сердито ляснувши долонею ручку крісла. — Ти належиш до Леслі й маєш робити те, що буде краще для сім’ї! Прокляття, Кат! У мене теж є почуття! Мене розлючує думка про те, що Джеймі Стюарт злягатиметься з дружиною мого брата, але ти знаєш, що, якби король пішов просто до Патрика й попросив покористуватися тобою, Патрик сказав би «так». Нині принаймні йому не доводиться про це знати. Виконуй свій обов’язок Леслі, Кат.

Він нічогісінько не розумів.

Від віскі Кат дещо заспокоїлася. Стало зрозуміло, що в неї немає вибору: король користуватиметься нею так, як схоче.

— Зі мною вже все гаразд, Адаме, — заспокоїла вона його. — Не знаю, що на мене найшло. Це, мабуть, тому, що я сумую за Патриком. Ми ніколи не розлучалися, ти ж знаєш.

Він полегшено кивнув.

— Тоді я можу йти додому. — Він усміхнувся їй. Дякувати Богові, вона вже заспокоїлася.

— Перекажи Фіоні мої вітання, — тихо сказала Кат, а тоді, не втримавшись, додала: — І тримайтеся подалі від двору, Адаме, бо Джеймі може змінити свій вибір. Тоді твоїй дружині доведеться виконати обов’язок перед родиною, ти ж розумієш.

Адам поквапився від невістки, чий глузливий сміх довго ще лунав у його вухах.

Розділ 16

Від віскі Кат злегка сп’яніла.

— Котра година? — запитала вона в Еллен.

— За першу, — почулось у відповідь.

— Я спатиму аж до вечері. Розбуди мене тоді. Я повернуся сюди о десятій. Підготуєш для мене ванну. Постели свіжу постіль на ліжко й прослідкуй, щоб було вдосталь дров для каміна. Я хочу, щоб у шафі було вино, і червоне, і біле, а також фрукти й сир. І марципани. Король просто обожнює марципани.

Об одинадцятій вечора король увійшов у спальню графині Ґленкірка з таємного проходу. Вона піднялася з ліжка й повільно попрямувала до нього через кімнату.

— Стій, не рухайся!

Вона зупинилась, і Джеймсові очі захоплено розглядали його гонорову коханку. Її сорочка була достоту вишукана й, вочевидь, створена для найгарячіших спокус. Світло-зелена, шовкова, з довгими опалими рукавами та глибоким загостреним вирізом. Корсет здавався намальованим, так він зливався з її розкішними персами й тонкою талією. Спідниця була оздоблена сотнями крихітних згорточок, і крізь шовк він бачив перлове сяйво її стегон і ніг.

Її волосся з рудим відблиском, укладене на маківці, скріплювало декілька маленьких позолочених і перлових шпильок. Вона гордо дивилася на нього. Кат була настільки прекрасна, що король якусь мить не важився доторкнутися до неї, але потім бажання подолало цей трепет, і він обхопив Кат руками.

Він не відводив бурштинових очей від її листяно-зелених, а коли його руки міцно обвилися навколо неї, він відчув її легке тремтіння. Йому лестило, що вона, як йому здавалося, тріпотіла перед ним. Король протримав її в такому полоні неначе цілу вічність, а потім нахилився й накрив своїми губами її вуста. Простягнувши руки, він повитягав позолочені шпильки з її волосся, і воно запашною хмарою розсипалося по плечах.

Він смикнув тонку шовкову стрічку на її талії, і сорочка легко розстебнулася. Король дивився, як вона зісковзнула додолу. Кат повернулася, не кажучи ані слова, підійшла до ліжка й видерлася на нього. Джеймс стримувався, роздягаючись повільно, але щойно опинився з нею в ліжку, відчув, що не може більше чекати. Вона розуміла це, але стримувала його.

— Джеймі, я не повія, щоб швиденько відбуцожити мене.

— То ти все-таки можеш говорити! Я думав, сердишся на мене.

— Я серджуся! Ти недобре вчинив, відіславши Патрика так швидко!

— Моя люба Кат, я три ночі простояв у цьому клятому проході, спостерігаючи, як ти кохаєшся зі своїм чоловіком. Я не здужав більше цього витримати. Хіба краще було б, якби я ввійшов у двері й попросив Патрика посунутися?

Приголомшена, вона не могла відповісти. Те, що хтось украв їхні з Патриком особисті миттєвості, розлютило її.

«Ти багато мені винен, Джеймсе Стюарт, і колись ти за все мені заплатиш», — з гіркотою подумала вона.

Король губами охопив її сосок і пожадливо смоктав. Його рука була в неї між ногами, намацувала її найніжніші, найчуттєвіші, найпотаємніші місця. Вишукано й досвідчено