Ліка Радош - Тільки ми, Ліка Радош

Аліна

Викладач віщує щось про маркетинг, та зараз я літаю далеко. І опустити на землю мене не так легко. Все ніяк не можу викинути попередні вихідні зі Станіславом.

Він взявся надолужувати, той час, що не змогли провести разом через його роботу на початку місяця. Тому останні тижні старався усі вихідні звільнити для нас. Щоб нікуди не потрібно було спішитися і могли насолодитись компанією один одного вдосталь. Щоб потім, коли протягом тижня бачилися в коротких проміжках часу, могли майже спокійно розпрощатися.

Похід на виступ гурту Павла уже давно розчинився в тумані нових подій і емоцій. Оксанка пропадала, не знаю що нового твориться в її житті. Це трохи дивно, але зрештою, якщо не хоче нічого розповідати, то й витягувати силою не збираюся. Чи спілкуються з Рудим так і не знаю, нічого конкретного не розповіла. Та й мені якось не до того було.

- Ей, подруго! Ти де пропадаєш? – штовхає мене в плече Ксеня, мабуть, не перший раз, все-таки повертає мене на грішну землю.

Поволі повертаюся до подруги і фокусую на ній свій погляд. Повертаюся зі своїх солодких спогадів.

- Ого! Дівчинко! Це що ж з тобою робиться? – кепкує дівчина.

- Та так нічого. Задумалась! – відповідаю, а сама швидше за все вже покрилась багровим рум'янцем.

Оксана ретельно мене оглянула. Прискіпливо дивилась в очі поки я не відвела погляд. Тоді з такою розуміючою посмішкою видала.

- Нічого не говори! Я все зрозуміла. Нарешті ви з Плутаром і до ліжка добралися!

- Та тихо ти будь! – шиплю у відповідь, не намагаюсь заперечувати.

Та наші перемовини привернули увагу викладача. Котрий не забарився нагадати нам про свою присутність в аудиторії.

- Дівчата, я вам не заважаю? Може мені вийти поки ви наговоритись? Чи хтось з вас розповість мені про важливість маркетингових досліджень для підприємства? – виговорює нам викладач.

Я червонію ще більше, бо відчуваю як вуха горять. Оксана також чемно очі опускає ледь чутно вибачаючись. Хоча, знаючи її, думаю що їй абсолютно байдуже. Мене пожаліла.

- Ти від мене не відвертишся, все розповіси! – тихо шепоче мені.

Та й нехай! Самій хочеться на когось викинути ту бурю емоції, що мене охоплює. Звичайно в деталі вдаватися не збираюсь та своїми теперішніми відчуттями просто змушена поділитися.

Оксана дає мені спокійно відсидіти решту пар. Відсидіти, бо я далі поверталася у своїх думках до Стасової кімнати з приглушеним світлом і до тих моментів пристрасті, що там відбувалися.

Цих вихідних хлопець запросив мене до себе. Його батьки кудись поїхали з ночівкою, тому в будинку ми були тільки в двох.

Я приблизно розуміла, що могло відбутись, чи мало статись, проте також розуміла, що якщо буду не готова або буду сумніватися, то поїду додому такою, як прийшла. Та я не сумнівалась. І хотіла цього... та прагнула, щоб моїм першим чоловіком був Стас. Чого приховувати, маю велику надію, що він залишиться моїм єдиним в цьому плані.

Хлопець дійсно підготував усе для того, щоб звабити мене. Я давно вже була зваблена ним. Але насолодитись вечором мала сповна. І чудова вечеря приготована його руками і створена романтична обстановка — з запаленими свічками та приглушеним світлом в кімнаті, ніжна романтична музика і келихи з шампанським, котре не мало і долі того хмелю, що поцілунки коханого.

Розчинитися в його руках було легко, я перетворилась в розплавлений віск, в м'яку глину, що Стас міг робити зі мною і моїм тілом все що завгодно. Я абсолютно і повністю йому довіряла, нічого не боялася. Це все було так природно, так правильно, так незабутньо. Навіть біль котрий вмішався в нашу пристрасть не зміг порушити гармонію нашого єднання, не тільки тіл, а й душ.

Здивувала себе й тим, що і після не відчувала ніякого сорому, ніби ще один шар одягу з себе скинула, і почувалася розкуто, сміливо зустрічала погляд Плутара, на диво була впевнена в собі, ні хвилини не сумнівалася в нас, в наших почуттях. Там були тільки ми, без жодних недомовлених слів, без хитростей, без вагань.

Пари закінчились. Поки прямували до зупинки Оксана тараторила щось про навчання, потім говорила про приїзд мами та те, які меблі збираються придбати до нової квартири. Я все це слухала в пів вуха. Їхали до подруги до дому. Останнім часом рідко проводили часу разом. Переважно я з Стасом зустрічаюся, та й в Ксені є свої справи. І навчанню потрібно приділити час.

Коли уже вмостилися на кухні в Оксани, грілися гарячим чаєм та ласували смаколики, що купили по дорозі, тоді вже і Оксана почала свій допит.

- Ну? То коли це сталося? Тобі сподобалось? – закидує питаннями і уважно спостерігає за мною.

- Не змушуй мене заливатися рум'янцем! Я відповідаю коротко і більше не занурюємося в цю тему добре? – уточнюю я, щоб більше мене спонукала до відвертості.

- ок. Домовились! – трохи кривиться та все ж підіймає руки в жесті, що здається.

- Все сталося цих вихідних. І так мені сподобалось – це було неймовірно. І перед тим був дуже романтичний вечір.

- То він підготувався?! Любить тебе значить?! – не можу розгадати інтонацію подруги, наче і радіє за мене і наче якесь розчарування проскакує в її словах.

- Те що підготувався то так! А ось, що любить не говорив. – і це мене трохи хвилює.

Я правда сама йому таких слів ще не казала. Та думаю, що це він повинен був би зробити перший крок. Чи не так?

- А ти його любиш? – запитує Ксеня дуже серйозним тоном.

- Звичайно. Хіба я зайшла б так далеко, якби не любила?! – трохи бурхливо відповідаю.

- Ну не знаю. Може тобі просто подобається бути поряд з ним? Чи скучно стало? Чи просто не хочеш бути самотньою? Та й пора вже занурюватись в доросле життя? Не тільки ж книгами жити? – видає Ксеня.

І не знаю для кого ці слова. Для мене. Чи вона собі пояснила причину своїх стосунків. Можливо й тому вони такі не довготривалі, бо в них не було сильних почуттів. Так трохи симпатії, захоплення та не кохання.

- Ксень, ти ж знаєш мене не перший день?! Звичайно я кохаю його! – вже більш спокійніше кажу.