Едгар Райс Берроуз - Повернення Тарзана, Едгар Райс Берроуз

— Мені й на думку не спадало, що ви мене кохаєте, — сказала вона йому. — Я завжди ставилася до вас, як до дуже доброго товариша. Я не можу вам відповісти чогось певного. Забудьте, що ви пропонували мені стати вашою дружиною. Давайте збережемо наші попередні стосунки, а я тим часом спробую поставитися до вас інакше. Можливо, мої почуття стануть чимось більшим, аніж звичайною приязню. Досі я й гадки не мала, що зможу вас полюбити.

Тюран залишився дуже задоволений цією відповіддю. Він перепросив за те, що поквапився, сказав, що так давно в неї закохався і так міцно, що всі, на його думку, вже знали про це.

— Я вас покохав відтоді, як уперше побачив, Гейзел, — сказав він. — Я згідний почекати, тому що переконаний, що сильна і щира любов, така, як моя, не може залишитися без відповіді. Мені лише потрібно знати, що ви не любите когось іншого. Ви можете мені на це щось відповісти?

— Ні, я ніколи нікого не любила, — відповіла вона, і Тюран заспокоївся.

Того вечора він, ідучи додому, подумки купив моторну яхту і вибудував за п’ятдесят тисяч віллу на Чорному морі.

Наступного дня Гейзел Стронг спіткала одна із найприємніших несподіванок у житті: коли вона виходила від ювеліра, то буквально стикнулася з Джейн Портер.

— Джейн Портер! — вигукнула вона. — Ти звідки? Очам своїм не вірю!

— Ось тобі, маєш! — вигукнула не менш здивована Джейн. — А я сиділа тут і подумки малювала собі, як ти живеш у Балтіморі! Отже, я даремно напружувала свою уяву! -

З цими словами вона обняла подругу і міцно поцілувала.

Гейзел довідалася від Джейн, що яхта лорда Тенінгтона кинула якір в Кейптауні принаймні на тиждень, після чого вони мали плисти до Англії, цього разу вздовж західного узбережжя.

— А потім, — закінчила Джейн, — буде моє весілля.

— Отже ти ще не вийшла заміж? — спитала Гейзел.

— Ще ні, - відповіла Джейн і потім додала, наче її не в лад до попередньої розмови: — Я б хотіла, щоб Англія була за мільйони кілометрів звідси.

Родичі Гейзел та пасажири яхти відвідали одні одних. На честь гостей влаштовувались обіди та прогулянки на природу. Мосьє Тюран скрізь був жаданим гостем. Він запросив чоловіків на обід, і його гостинність сподобалася лордові Тенінгтонові.

Мосьє Тюран зрозумів з натяків, що прибуття яхти лорда Тенінгтона змінило плани пасажирів, і він не хотів лишатися від них осторонь. Тому, залишившись якось з англійцем наодинці, він скористався з нагоди і повідомив його, що коли вони повернуться до Америки, то він і міс Стронг офіційно оголосять, що вони наречений і наречена.

— Але, любий Тенінгтоне, нікому ані слова! Жодного!

— Звичайно, друже, я все розумію. Вітаю вас від усього серця. Дівчина просто диво, скажу я вам!

А наступного дня сталося те, на що він сподівався. Місіс Стронг, Гейзел та мосьє Тюран гостювали у лорда Тенінгтона на його яхті. Міс Стронг сказала, що була дуже задоволена зі своїх відвідин Кейптауна, і дуже шкодувала, що лист від її адвоката в Балтіморі відкликав її додому раніше, ніж вона сподівалася.

— Коли ви думаєте виїхати? — спитав Тенінгтон.

— Ймовірно, на початку наступного тижня, — відповіла вона.

— Невже? — вигукнув Тюран. — Яке щастя! Мені також треба буде негайно виїхати, і тому я сподіваюся супроводжувати вас і бути в потребі.

— Ви дуже люб’язні, мосьє Тюране, — відповіла місіс Стронг. — Ми з радістю звіримося вашій опіці. — Але вона воліла б спекатися його, а чому, й сама не знала.

— Чорт забирай! — вигукнув через хвилину лорд Тенінгтон. — Геніальна думка!

— Звісно, Тенінгтоне, звісно, — сказав Клейтон. — Напевне, геніальна, раз вона прийшла вам у голову, але в чому справа? Їхати до Китаю через Південний полюс?

— Гей, Клейтоне, — заперечив Тенінгтон, — ви просто прискіпуєтесь до мене, бо не ви придумали плавання довкола Африки, а я, і тому нестерпно поводите себе від самої хвилини відплиття. Ні, - вів він далі. — Думка геніальна, і ви всі зараз з цим погодитеся. Справа в тому, що нам треба взяти з собою міс Стронг, місіс Стронг та Тюрана, якщо він забажає, на нашу яхту до Англії. Ото буде добре, га?

— Тенні, друже, я перепрошую! — вигукнув Клейтон. — Думка справді чудова — я ніколи не повірив би, що вона ваша. Чи ви твердо переконані, що вона лише ваша?

— Ми призначимо відплиття на початок наступного тижня або на той день, у який вам буде зручно, місіс Стронг, добросердий англієць закінчив свою тираду таким тоном, наче всі вже зі всім погодилися і лишилося тільки призначити день відплиття.

— О Боже! Лорде Тенінгтоне, ви навіть не дали часу подякувати вам, а не те що вирішити, чи зможемо ми скористатися з вашого люб’язного запрошення, — сказала місіс Стронг.

— Я переконаний, що ви погодитеся, — відповів Тенінгтон.

— Швидкість яхти буде не менша, ніж пасажирськог орабля, а зручності ті самі. В усякому разі ми всі розраховуємо на ваше товариство і відмови не приймаються.

Отож було вирішено, що яхта відпливе наступною понеділка.

Двома днями пізніше дівчата сиділи в каюті у Гейзел і розглядали фотографії, зняті на честь від’їзду з Америки, і приятельки були поглинуті цим розглядом. Джейн ставила безліч запитань, а Гейзел на всі давала детальні відповіді і коментувала зображених осіб та краєвиди.

— А оце, — сказала вона раптом, — це той, про якого ти знаєш. Бідолаха! Я давно хотіла розпитати тебе про нього, але все було ніяк.

Вона тримала фотографію так, що Джейн не бачила обличчя людини на ній.

— Його звали Джон Колдуел, — вела далі Гейзел. — Пригадуєш його? Він розповідав, що познайомився я тобою в Америці. Сам англієць.

— Ім’я незнайоме, — сказала Джейн. — Покажи-но фотографію.

— Бідолаха впав у море, коли ми пливли сюди, — сказала Гейзел і віддала фотографію.