Ярл Конг - Вагітна від чоловіка сестри, Ярл Конг

- Коханий!

Коли чоловік говорив щодо того, що Альбіна буде тут з хвилини на хвилину, то сильно помилився, оскільки вона появилася ледве не відразу, як бос закрив за мною дверцята шафи. Та він точно не помилився стосовно того, що сестра прийде. До свого коханого на роботу. А я... я як коханка керівника відсиджуюся у шафі з надією на те, що його дружина нічого не запідозрить...

- А що ти тут робиш? 

Не схоже на те, що Ніколас Олександрович налаштований на мирну бесіду, адже що цим запитанням, а що більше за тоном, яким це було вимовлено, демонструє моїй сестричці, що він явно не радий тут її бачити. І в іншій ситуації я б пораділа тому, як Альбіну класно відшили, поставивши на місце. В будь-якій іншій ситуації, та очевидно не тоді, коли я знаходжуся в пару метрах від неї, і про моє існування в цьому кабінеті та в цій компанії родичка немає знати. НІ-ЗА-ЩО.

- Тобто що я тут роблю? - Я б, наприклад, впала в осад від такого грубого запитання, та ще і якщо воно поставлене моєю коханою людиною. Альбіна ж не така, вона повна протилежність мені, і в цьому випадку це для неї в першу чергу добре, бо швидко приходить до тями й вже відбивається. - Прийшла до коханого чоловіка на роботу. Не можна?

- Ні, не можна, і ти це прекрасно знаєш. Ми з тобою домовлялися, що особисте залишається особистим, а за дверима цієї будівлі у мене робота і тільки робота, і особисте не повинно сюди потрапляти.

Ідеально! Для мене поки що все складається ідеально. Спитаєте чому? Та все просто як вішак для одягу - в такому темпі ця розмова довго не протримається, ці двоє швидко посваряться та розійдуться. Альбіна - додому. Чи в СПА. Чи плювати куди, лише б звідси. Ніколас - за робоче місце. Або теж, куди тільки його очі бачать. Найголовніше я зможу покинути цю шафу, залишившись інкогніто для новоприбулої.

- Насправді я хотіла віддати телефон Кірі.

Мені цікаво, що в них там за така домовленість серйозна, що сестра за мить стає шовковистою, спускаючись на гальмах таку бурхливу поведінку свого коханого. Та це не так цікаво, як те, чому вона сюди приперлася і саме в цій будівлі мене шукала.

- Кірі? Твоїй сестрі? - Гарно відігрує бос, молодець, так і не скажеш, що хвилину тому запихав мене силоміць в цю шафу з одягом, який так смачно пахне... Ммм...

- Так.

Дуже терміново варто валити з цього міста. З цієї роботи. Від цього чоловіка. Вкотре ловлю себе на цій думці. Мене можуть зловити на гарячому, поставивши логічне питання, що я тут роблю, а я в той самий час міркую стосовно того - сходити у відділ косметики та перебрати купу парфумів, щоб дізнатися, яким саме користується Ніколас Олександрович. Чи напряму спитати, яким це смаколиком покрито його тіло.

- З чого б твоїй сестрі тут бути? - Струшую головою, повільно та без ентузіазму, щоб не дай Боже не розвалити цю конструкцію з одягу, та щоб в той самий час зосередитися на цій розмові, а не на вподобаннях керівника в особистій гігієні.

- Ну, судячи з її телефону, то вона має бути десь тут.

І ось це спрацьовує куди краще струшування головою. Це миттєво вивітрює, що запах чоловіка, що дурні думки, зациклюючись на - як? Як вона знає?

- Ти бачиш тут свою сестру? 

Після настає тиша, яка затягується і незрозуміло скільки часу триває, як на мене, то дуже довго, оскільки я затамувала дихання й намагалася вгамувати серце, котре прямо вивалювалося з грудей від хвилювання. А що як сестра вирішить перевірити шафу? А що як наступної секунди дверцята відчиняться, а тут... Хопа, не чекали? А ми приперлися!

- І з чого ти взагалі вирішила, що твоя сестра повинна бути в мене на роботі? - Так і не дочекавшись відповіді, продовжив Ніколас, втокмачуючи своїй другій половинці, що в неї з мізками явно щось не так, якщо вона вирішила шукати тут свою родичку.

- Її мобільний зафіксував це місцеположення.

- А що мобільний твоєї сестри робить у тебе? - Поки я хапаю маленькими порціями повітря, керівник впрягається за нас обидвох.

- Вона забула його на дачі та...

- І ти вирішила, що можеш брати чужі речі без дозволу? 

За таку безтактовність можна отримати по обличчю. Та зараз виникає бажання погладити чоловіка по цьому обличчю, що він так вдало схиляє шальку терезів цих переговорів на свій бік. Ну, і, само собою, на мій бік. Одного гравця видалили, точніше запхали у шафу, тож все на собі тягне інший.

- Але ж вона моя сестра і...

- І що? Ти б сильно зраділа тому, якби Кіра взяла твій телефон без твого дозволу? - Знову тиша, і оскільки тут капець як темно, то моя уява відіграється іншим чином - малює розпашіле обличчя сестри, і те, як крутяться коліщатка в її макітрі, намагаючись знайти відповідь. Щоб ця відповідь була по факту і достойна. - Отож-то, не зраділа. А це місцеположення телефон Кіри певно визначив по її електронному годиннику. Ось він. Скоріш за все, він з неї злетів, коли я підвозив твою сестру на роботу.

- Злетів? - З недовірою перепитує Альбіна, та це квіточки у порівнянні з тим, що було б, якби Ніколас не додумався зняти з мене годинник. Що б він зараз демонстрував, якби шукав логічну причину тому, чому мій мобільний зафіксував саме тут моє перебування?

- Ще питання будуть, чи це все? Бо я не буду витрачати свій час на те, щоб відповідати якого біса у твоєї сестри злетів годинник і тепер я маю з ним носитися, щоб віддати його власниці. Ти не виспалася, тому не прокинулася вчасно, щоб поїхати зі мною у місто? Так от, ти не одна така. Я теж відчуваю себе так собі, і якщо ти не бажаєш посваритися, то пропоную тобі їхати займатися своїми справами. Фарбувати нігті, шопитися, чи шукати свою сестру. А мені дай зайнятися роботою, бо, на жаль, твої дівчатка з салону краси чомусь не приймають листочки каштанів в якості оплату за свої послуги. Їй подавай інші листочки. Різнобарвні й бажано з багатьма нуликами в номіналі.

- Ти хочеш сказати, що я багато на себе витрачаю та...