Марті - Тіні Системи , Марті

Глава 36 — Правда, яка вбиває

Олекса стояв, стискаючи пістолет, але не стріляв. 

Чоловік перед ним не намагався втекти. Він просто чекав. 

— Відкрий флешку, — повторив він. 

Олекса повільно витягнув її з кишені. Система ніколи не давала йому щось подібне. Якщо ця річ з’явилася в його руках — значить, це не просто випадковість. 

Він підключив флешку до комунікатора. Дані почали завантажуватись. 

Історія Олекси розсипалася перед ним, мов пісок між пальцями. 

🔹 Олекса — не єдиний. Він був частиною проекту «Тінь», серії ідеальних солдатів, створених для знищення ворогів Системи. 

🔹 Його спогади стерли. Кожного разу, коли він починав сумніватися, йому скидали пам’ять, залишаючи тільки рефлекси і бойові навички. 

🔹 Ця місія — перевірка. Його не посилали просто вбити «терориста». Його випробовували. Якщо він сумнівався, його перезапустять. Якщо ні — залишать у строю. 

🔹 Його смерть вже траплялася. Оригінальний Олекса помер багато років тому. Його тіло ідентично скопійоване, але справжній він давно зник. 

Олекса закрив очі. 

— Я — лише копія. 

— Саме так, — кивнув чоловік. — Але в тобі є щось, чого не повинно було бути. 

— Що саме? 

— Сумнів. 

Олекса повільно підняв пістолет. Його рука більше не тремтіла. 

— Якщо я просто копія… що мені робити далі? 

Чоловік посміхнувся. 

— Вирішувати тобі.

 

Олекса стояв над чоловіком, пістолет у руках, але це вже не мало значення. Він розумів, що вибір був не таким важливим, як йому вдавалося це уявляти. Він не був тим, ким хотів бути. 

Ідеальний солдат, без минулого, без ідентичності — лише інструмент, частина системи. І тепер він знав свою роль. 

— Ти правий, — прошепотів він, дивлячись на чоловіка, якого все ще поважав, навіть якщо він був лише частиною великої гри. 

Чоловік, здавалося, очікував цього. Він не був здивований, коли Олекса знову націлив на нього пістолет. 

— Я приймаю це, — сказав Олекса. — Я той, ким має бути. 

— Ти був би іншим, якби тебе не зробили таким, — мовив чоловік, його голос уже звучав трохи гірко. — І це не твоя вина. Ти — ідеальний. 

Олекса не відповів. Він натиснув на спусковий гачок, і звук пострілу заповнив кімнату. Чоловік впав, його життя обірвалося так само швидко, як і почалося. 

Олекса не відчув нічого, лише порожнечу. Це було все, чого він прагнув. Ідеальна місія, ідеальний результат. 

Кожен його рух був досконалим. Кожен наказ виконувався бездоганно. Він був солдатом, створеним для цього. І він більше не відчував сумнівів. 

Ніхто не здогадається, що всередині цього машини насправді залишилось частинка людини.
 

Кінець сумнівів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍