Марті - Тіні Системи , Марті

Олекса отримав наказ: ліквідувати осередок загрози, що з’явилася за межами контрольованої зони. Даних було мало. Система не знала, хто стоїть за цими атаками, але факт залишався фактом — хтось діяв проти них, використовуючи технології, які не повинні були існувати поза її контролем. 

Він переглянув зібрані дані. Відсутність конкретних імен насторожувала. Це не був звичайний терористичний осередок, який міг би існувати в хаосі поза межами Системи. Це було щось більше. 

Олекса прибув на місце операції — занедбаний промисловий комплекс на околиці контрольованої території. Його дані говорили, що тут має бути група з трьох-чотирьох осіб. Він розраховував на швидке завершення справи. 

Але все пішло не так. 

Будівля була не порожня. Вона була пасткою. 

Щойно він зробив кілька кроків у глиб заводу, система в його шоломі раптом втратила зв’язок. На долю секунди Олекса відчув щось, що давно перестав відчувати — непевність. 

— Ти той самий солдат? — пролунав голос із динаміків. 

Він озирнувся. Порожнеча. Тільки старі металеві балки та ржаві механізми. 

— Я думав, ти міф. Машина без сумнівів, що знищує ворогів Системи. 

— Вийди, інакше ти не дізнаєшся, чи це міф, — холодно відповів Олекса. 

Голос розсміявся. 

— Ти ідеальний. Але знаєш, у чому проблема ідеальних солдатів? Їх завжди створює хтось інший. А ми не хочемо бути створеними. Ми хочемо знищити все, що нас створює. 

Раптом двері позаду зачинилися. Зі стін почав сочитися газ. Олекса не мав виходу. 

Але навіть у пастці, навіть без зв’язку із Системою, він знав, що робити. 

Його нові вороги ще не знали, хто вони насправді викликали на бій.