Марті - Тіні Системи , Марті

Глава 35 — Накази і сумніви

Олекса сидів у своїй кімнаті, стискаючи флешку в долоні. Усе в ньому кричало про небезпеку. Якщо це пастка, він може знищити все, що будував роками. Якщо це правда… 

Він натиснув кнопку на стіні, і перед ним з’явився голографічний екран. Зв’язок із Центром встановився миттєво. 

— Олекса, — голос оператора звучав беземоційно. — Ти готовий до наступного етапу місії? 

— Так, — коротко відповів він. 

— Ліквідуй ціль. 

Екран висвітив фото чоловіка, якого він зустрів. 

Олекса не змінив виразу обличчя, але всередині щось ніби зупинилося. 

— Хто він? 

— Терорист, що працює з «Феніксом». Його знищення — пріоритет. 

— Чому саме зараз? 

— Підтверджені дані, що він готує щось небезпечне. 

Олекса не запитував більше. Він вимкнув екран і відклав флешку на стіл. 

Він завжди виконував накази. Завжди був ідеальним солдатом. 

Але сьогодні… 

…щось пішло не так.

Олекса стояв у тіні, спостерігаючи за будівлею. Його ціль знаходилась всередині. Наказ був чітким: ліквідувати. Але він не квапився. 

Він був ідеальним солдатом. Та якщо це так, чому він все ще тримав у кишені флешку, яку так і не відкрив? 

Його свідомість роздвоїлася. Одна частина шукала способи виконати наказ, інша — задавала питання, які раніше ніколи не виникали. 

Чоловік, якого він мав убити, не тікав. Він чекав. 

Олекса увійшов у будівлю безшумно. Пройшов коридором. Двері на кінці були прочинені. 

— Я знав, що ти прийдеш, — чоловік сидів за столом і не намагався сховатися. 

— Ти не тікаєш, бо розумієш, що тобі нікуди. 

— Або тому, що знаю, що ти не вистрілиш. 

Олекса повільно витягнув пістолет і навів його на голову цілі. 

— Ти хочеш знати, хто ти насправді? — чоловік не зводив з нього погляду. 

— Я знаю, хто я. 

— Ні. Ти знаєш, ким тебе зробили. 

Олекса не натиснув на спусковий гачок. 

— Відкрий флешку, перш ніж вбити мене. 

Олекса міг просто натиснути на курок. Але його рука тремтіла. 

Він не знав, чому.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍