Олександр Гребьонкін - Казки, Олександр Гребьонкін

- Спробую вам підказати, люба донна, - промовив ліхтар. - Вікно на кухні завжди трохи прочинене. Щілина вузька, але пташка зможе проникнути.

Прощаючись, люб'язний ліхтар зняв циліндра.

Маргарита з деякими труднощами влізла у щілину віконця. Тут був густий і пряний запах, темно і моторошно.

Майже наосліп вона довго літала по кімнатах. Вона відчула появу небезпечного супротивника. То був великий чорний кіт, який стежив за нею хижим поглядом.

Нарешті Маргарита розгледіла оранжерею і відсунула засув.

Тут її оточили десятки, сотні голосів. Це незнайомку вітали квіти. Майже в кожній квітці вона бачила юнака, дівчину, дитину чи стареньку. Всі вони були стомлені перебуванням у старої Канчелло.

- Ми такі ж люди, як і решта, - сказали філени. - Це відьма Канчелло перетворила нас на квіти. Варто їй накинути на живу людину хустку і той перетворюється на квітку. А потім її спільник сеньйор Пратоліні продає нас. Такі люди – квіти дуже цінуються. Адже знаючи закляття, можна перетворити нас на людей – рабів і назад у квіти.

- Але що це за закляття? - Запитала Марго.

– Ми не знаємо. Стара це тримає в секреті.

- Але де Роберто?

Філени цього не знали.

- О, Роберто, це новенький, - зашепотіли альпійські гвоздики. – Це нещодавній наш гість. Господиня цінує його і милується ним, іноді перетворюючи його на хлопчика, але нікуди не випускаючи.

- І якось він почав бунтувати! – сказали айстри. – І тоді господиня перетворила його на кактус.

– А потім він заплакав. І господиня зробила його чайною трояндою, – сказав едельвейс.

І едельвейс вказав на те далеке місце, де стояла самотня чайна троянда.

Крізь жовто-рожеву хмарку проглядали риси обличчя Роберто.

- Синьйорино Маргарита! - вигукнув Роберто, і скляні сльозинки застигли на щоках. – Це ви? Але як ви стали птицею?

- Довго розповідати! Як ти тут?

 – Ох, як це пояснити! Я тут ніби у в'язниці! Сеньйор Пратоліні не хоче, щоб я виріс. Але я не хочу залишатися вічним хлопчиком і бути їх, із сеньйорою Канчелло, сином. Я хочу на волю, хочу додому, до своєї мами! Допоможіть мені!

- Я розумію тебе, любий, постараюсь щось вигадати. Але забрати тебе в дзьобі я не зможу, горщик занадто важкий! - сказала птиця - Маргарита.

— Як покарання за непокірність чаклунка поставила чайну троянду в кімнаті, де стоять квіти для продажу, — зауважив старий кактус. - Тому, якщо хочете врятувати хлопчика краще спробувати завтра купити цю квітку. Завтра вдень, неодмінно завтра вдень. Якщо справа піде надвечір – все пропало! З ранку стара погано бачить, - так у старих чаклунок буває. Вона може помилково продати цю чайну троянду. Найкраще, щоб покупця вона знала!

Маргарита замислилась.

- Ймовірно, ні я, ні мої близькі друзі не можуть купити цю троянду.

– Теоретично можуть, – відповів старий кактус. - Але шансів мало. Якщо прийдуть родичі Роберто, стара Канчелло може щось запідозрити. Краще нехай буде стороння для вас людина. Але...тихо! Я чую кроки цієї нестерпної Франчески!

Маргарита, почувши шурхіт пантофлів служниці Франчески, пурхнула і вилетіла з оранжереї. Плескаючи крилами, вона плуталася у лабіринтах кімнат. Коли вона, нарешті, дісталася до напіввідчиненого вікна, раптом щось гнучке і жорстоке, з гострими зубами напало на неї.

Це налетіла кішка. І ось вони покотилися кулею, полетіло пір'я! Зуби клацали біля самої шиї Маргарити. Часом пташці вдавалося підніматися в повітря і гострим дзьобом завдавати ударів кішці по голові і навіть поряд з оком…

Невідомо чим би закінчився цей поєдинок, але до кімнати зайшла Франческа.

- Що тут діється! Тпрусь!

Помітивши пташку, вона стала проганяти її мітелкою:

- Ах ти проклята! Чого сюди залетіла!

Маргариті вдалося випурхнути у щілину вікна. Птиця летіла у ночі, серед холодних сніжинок, часом сідаючи для відпочинку на шпилі та вежі. Вона була поранена.

***

Рано-вранці, тільки – но квіткарня відкрилася, її відвідав елегантний пан Андріан.

До нього відразу ж випурхнула господиня Єлена Канчелло:

- О, який гість! Що потрібно шановному панові музиканту?

Сеньйор Адріан затараторив:

- У Летиції сьогодні ювілей, це моя сестра, також хочу зауважити, що найбільше у світі вона полюбляє чайні троянди.

- Який вишуканий смак у вашої сестри! - вигукнула стара чаклунка. -  Пахощі чайної троянди це символ краси та романтики. Гадаю, мої троянди їй підійдуть! Наприклад, ось ці…

- О, шановна господарко! Дозвольте мені вибрати самому, - чемно попросив сеньйор Адріан, - я обожнюю процес вибору.

В цей час почувся виразний стукіт у вікні.

- Це ще що таке? – здивовано крикнула Канчелло. - Знову хлопчаки бешкетують і кидають камінням у вікна... Я зараз... Вибирайте, сеньйоре Адріане...