Данило Туптало - Житія Святих - Листопад, Данило Туптало

життя преподобної Матрони, і сама до неї прийшла та й побачила її. Матрона ж прийняла царицю пошанівно й учинила їй пригощення таке, яке могло бути від великої пістниці, котра нічого не мала. Здивувалася цариця такому її життю, а найбільше тому, що не просила в неї нічого, хоча й численні маєтки бажала їй дати. Дістала користь цариця від життя та бесіди блаженної Матрони і повернулася до свого палацу.

Приходили до преподобної численні недужі і здоров'я діставали: мала силу — бо її молитва цілила недуги не тільки тілесні, але й душевні.

Одна славна жінка, на ймення Євфимія, супряжниця єпарха Антима, впала у люту й невиліковну недугу. Коли не змогла дістати помочі від лікарів, прибула до преподобної Матрони і, взявши руку її, прикладала до болючих частин тіла свого, і від доторку руки її дістала Євфимія повне здоров'я. Бачачи тісний дім, у якому преподобна пробувала зі своїми сестрами, і то не свій, а з найму триманий, захотіла лікарці своїй, преподобній Матроні, влаштувати просторого монастиря, достатнього для поселення, що й учинила невдовзі. Коли переселилася преподобна із тісного дому до новоствореного монастиря, зібрала більше стадо словесних овець, дівиць та жінок, і Христу заручила, і дбало піклувалася про їхнє спасіння. Після цього наблизилася до кончини своєї і провиділа, що до Бога вона невдовзі відійде, бо це відкрито було їй у видінні.

А було видіння таке: ніби ходила по вельми гарному місці, на якому насаджено було доброплідних дерев, посередині текли витоки чистих вод, і поле злачне, безліч птахів прегарних там співало різними й солодкими голосами, і дерева ледь-ледь хиталися од вітру, що тихо дихав, і струмки дзвеніли — годі було оповісти про красу того місця, був то рай Божий. Стояли там якісь чесні жони, добровидні, котрі показували блаженній Матроні пресвітлу палату, створену Божою, а не людською рукою, і казали до неї: "Це є дім твій, Матроно, тобі від Бога приготований, прийди-бо й живи в ньому". З цього видіння пізнала преподобна, що вже наблизилася кончина її, і готувалася до відходу, старатливіше молячись Господу, через Якого все [у світі] за покидьки взяла. Відтак прикликала до себе всіх сестер своїх і, достатньо про спасіння повчивши їх і мир їм віддавши, заснула в Господі та й переселилася від земної обителі до небесної — уже раніше бачила її собі приготовану у видінні.

Так преподобна Матрона померла в добрій старості, маючи багато літ; у мирському житті прожила двадцять і п'ять років, а в іночому прожила сімдесят і п'ять літ, а було їй усіх літ сто. І тепер живе у безкінечному житті, стоячи перед престолом Животворящої та нероздільної Тройці, Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного Бога, Йому ж слава навік. Амінь.

У той-таки день житіє преподобної Теоктисти лезвіянини

В Егейському морі є острів, названий Парос, на тому острові була прегарна церква на ім'я Владичиці нашої Богородиці, із каменю збудована, порожня ж, бо і весь той острів невідомо яким чином запустів, і вже не людям, але звірам був пристанищем. Деякі ж ловці, котрі жили на приморській горі, що звалася Єввея, погодившись, рушили кораблем до порожнього того острова, щоб учинити лови, адже незчисленну кількість оленів та диких кіз мав у собі той острів. Його ж бо досягли ловці, вийшли з корабля зі своєю зброєю і пішли островом, шукаючи лову.

Був же один із них богобоязливий, котрий дбав про своє спасіння, той відлучився від дружини своєї, сам ходячи пустелею, висліджуючи звіра, і знайшов вищезгадану запустілу церкву. Зашов до неї і почав молитися, як умів, — був-бо чоловіком простим та невігласом. Кланявся й молився і побачив на землі малу ямицю і воду в ній, а у воді було намочене зерно від зілля, що зветься еліотропіон; того-бо зілля на тому острові росло багато, і спогадав подумки: "Є тут якийсь раб Божий, котрий тим сім'ям живиться". Одначе, не гаючись, той ловець вийшов із церкви, маючи наміра догнати свою дружину.

Пробули ловці на тому острові кілька днів, наловили оленів та кіз, скільки хотіли, і вже поверталися із численним ловом із пустки до корабля. Тоді згаданий ловець знову від них відлучився і зайшов до церкви, щоб помолитися Пречистій Богородиці; до того ж сподівався уздріти раба Божого, котрий намочив у воді зерна еліотропіону. Коли ж молився, стоячи посеред церкви, побачив, що праворуч святої трапези ніби якесь билля хитається від вітру, при тому уздрів і густі павукові сіті. Захотів глянути, що там хитається за тими павуковими сітками, приступив і захотів обірвати павутиння, відтак почув голос, котрий сказав: "Стривай, чоловіче, не приступай ближче, соромлюся-бо, бо є жінка я гола". Це почувши, ловець злякався і захотів утекти, але не зміг від великого страху, тремтіли-бо ноги його, і волосся голови його стало сторчма, і було гостре, як терня, і стояв нажаханий. Ледве до тями прийшов і спитати зважився: "Хто ти є і як у пустці живеш?" І почув знову голос із-за повукових сіток, який сказав: "Молю тебе, кинь одежу, і, коли покрию голизну свою, тоді, коли Бог мені повелить, розповім тобі про себе". Ловець-бо зняв із себе верхню одежу, поклав на землі, а сам вийшов із церкви і, трохи виждавши, доки та жінка вдягнеться в його одежу, знову зайшов і побачив на тому місці, де був і раніше стояв, страшну вельми образом жінку, що мала тільки подіб'я людське, — не видно було на ній живої плоті, але все ніби мертве, кістки тільки, обтягнені шкірою, біле волося, лице ж чорне, тільки трохи мало в собі білого, очі глибоко запалі, і весь вид її був такий, як у мерця, що давно у гробі лежав, — ледве тільки дихала й говорити тихо могла. Таке її подіб'я побачив ловець, ще більше злякався, впав на землю, молитви й благословення в неї просячи. Вона ж, повернувшись на схід, звела руки свої й молилася. Не міг ловець слів її у молитві чути, тільки голос, що тихо до Бога промовляв. Тоді повернулася до ловця й рече: "Хай Бог помилує тебе, чоловіче, скажи-но мені, з якої причини у пустку цю ти прийшов і яка є твоя потреба на цьому порожньому острові, на якому ніхто не живе? Але оскільки привів тебе Бог сюди, як гадаю, заради мого смирення, і коли хочеш все дізнатися про мене, розповім тобі".

І почала говорити, повідаючи таке: "Вітчизна моя