Леся Українка - Драматичні твори, Леся Українка

style=""> 

Увесь люд рушає за Скейську браму.

 

Гелен

Кассандро, слухай, нащо ти мене

на пробу ставиш дотинками тими?

 

Кассандра

На пробу, чи не станеш раз видющим.

 

Гелен

Кассандро, се ж безумство! Річ видима:

ахейський табор спорожнів; на морі

ані човна́, ні цяточки немає.

Розвідачів далеко розсилали

ми з Деїфобом, найбистріших хлопців

і кінно, й піхотою. І не видко,

щоб де була яка залога, чати

чи щось подібне.

 

Кассандра

Дурно не дає

дарунків ворог.

 

Гелен

Та же той дарунок -

то миру знак. Чи ти ж не розумієш?

 

Кассандра

Вже ж ні. Якби оце посеред моря

палка жарина плавала на хвилях,

розжеврена вогнем,- то був би знак

воді від полум’я на мир. Та хто ж би

збагнув такеє?

 

Гелен

Люди не стихії,

і лиху, й гніву людському є край.

Ахеянок вже підросло багато

за час війни, і, може, Менелай

молодшу дома знайде від Гелени.

 

Кассандра

Гелену бачив він на Скейській брамі

учора зрана.

 

Гелен

Що ж?

 

Кассандра

Піди, Гелене,

до неї в гінекей і там подумай,

що ти сказав.

 

Гелен

(задумується. Тим часом з Скейської брами показується гурт узброєних троянців. Гелен показує їх Кассандрі)

Ти бачиш ті списи

і ті мечі? Не треба й остороги

пророчої. Он вартовий сурмач.

То ж сурма голос має, Троя - вуха.

 

Кассандра

Німий глухого буде вартувати!

 

Гелен

Кассандро, годі! Я глухий для тебе,

так же й твої слова німі для мене.

Договорились ми до краю. Годі.

 

Деїфоб

(з юрбою узброєних веде зв’язаного елліна до Кассандри й Гелена)

Сюди його, сюди! Нехай розсудять

троянські прозорливці сюю справу

і скажуть нам, що маємо робити,

з оцим чужинцем. Брате, й ти, Кассандро,

послухайте і зважте. Ми застали

сього чужинця край коня на полі.

Блукав мов непритомний, сльози лив

і, руки ламлючи, слова безладні

викрикував. Ми зайняли його,

пізнавши елліна з одежі й мови.

Тепер між нами розділилась думка:

одні говорять одпустить його,-

він тим покинутий, що божевільний,

і, певне, він не зробить зла нікому,

а другі кажуть: се розвідач хитрий,

убить його, щоб не було біди.

 

Поки Деїфоб говорить, надходять люди, чоловіки й жінки, хто з поля від Скейської брами, хто з будинків від міста, і збираються в гурт.

 

Голоси з гурту

Убить! убить!

 

Один голос

За віщо?

 

Другий голос

Так, для помсти.

 

Третій голос

Для остороги.

 

Четвертий голос

Покарає Зевс

за кров невинну.

 

Деїфоб

(дужим голосом)

Замовчіть, троянці!

Не вам належить суд. Скажи, Гелене,

убить його чи визволити радиш?

 

Гелен

Ні те, ні друге. Марне убивати

немає честі нам, та й небезпечно,

бо як дізнаються про те ахейці,

що елліна убито без вини,

то знову можуть розпочати чвару

на довгі роки. Тільки ж і пустити

непевного чужинця - необачно.

Нехай собі живе, але у путах,

під пильною сторожею.

 

Сінон

(полонений еллін)

Ой царю,

чи віщий прозорливцю! Я не знаю,

як маю величать мого владаря…

Але я бачу розум боговитий

у тебе на чолі. Збагни ж, премудрий,

ти душу елліна. Я сам з Еллади.

Еллада - се ж колиска споконвічна

святої волі. Правний син Еллади

без рідної стихії жить не може,

а хоч би й міг - не хоче.

 

Кассандра

Ти сим словом

на смерть почесну в Трої заслужив.

 

Гелен

Чого на смерть? Пусти його на волю,

коли нема вини на ньому.

 

Кассандра

Брате,

що єсть вина? Хіба гієна винна,

що смертю й розпадом живитись мусить?

 

Деїфоб

Хіба ти знаєш заміри чужинця,

що так його рівняєш до гієни?

Коли ти знаєш, то скажи виразно,

що саме він замислив нам на згубу.

 

Кассандра

Не знаю я нічого, тільки бачу

кривий гієни погляд, тільки чую

проникливий хижацький голос…

(В раптовім нестямі.)

Ой!

Гієни бродять по руїнах Трої

і лижуть кров іще живу… гарячу…

обнюхують ще не застиглі трупи

і радо скиглять…

(Стогнучи, закриває обличчя руками.)

Люди стоять у важкій мовчанці, далі починають перешіптуватись. Сінон тривожно оглядається на всі боки.

 

Деїфоб

(бере Кассандру за руку і потрясає. Стиха)

Сестро, спам’ятайся!

Доволі слів тих темних і страшних,

що придавили люд, мов димна хмара.

(Вголос.)

Коли гієну бачиш в сім чужинці,

ну, що ж, убий його, ми не бороним.

 

Гелен

(подає їй жертовний меч)

Ось маєш меч!

 

Кассандра

(збентежена)

Ні, браття, я не вмію

мечем владати.

 

Гелен

Жриця мусить вміти

в потребі всяку жертву заколоти

рукою власною.

 

Кассандра

Хіба се жертва?

 

Гелен

Се жертва прозорливості твоїй.

 

Кассандра

Чому ж ти сам сю жертву не заколеш?

 

Гелен

Сліпий наосліп лити кров не хоче.

Нехай твоє видюще око править

рукою певною. Єдине серце

нехай наказує руці й очам.

 

Деїфоб

Хай буде так. Нехай хоч раз Кассандра

не скаржиться на людську неймовірність.

Коли не винен еллін, хай за кров

спокутує Кассандра перед Зевсом,

а людський суд мовчатиме тепер,