Леся Українка - Драматичні твори, Леся Українка

 

Леся Українка

 

 

ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ

 

 

Драматична поема

 

 

I

 

 

Берег понад озером Гадаринським. 1 Далеко на горизонті ледве мріють човни коло берега і чорніє люд, що хмарою заліг далекий берег.

Міріам, «одержима духом», в глибокій тузі блукає поміж камінням понад берегом, далі зіходить на шпиль скелі і дивиться не на берег, а в глибину пустелі, вона бачить там когось удалині.

 

 

Міріам

Він там, він все сидить так нерухомо,

як те каміння, що навколо нього.

Над ним - мені здається, я те бачу,-

нависли думи хмарою важкою,

от-от з них стрілить ясна блискавиця

і цілий світ осяє. Ох, коли ж,

коли вона розіб’є темну хмару?

Хоч би мене убила блискавиця,

я прагну, прагну, щоб вона злетіла,

щоб хоч на мить чоло те просіяло.

Годівлю дав юрбі, тілам і душам,

всім дав спокій, а сам у сій пустелі

пасе думок отари незчисленні.

Нема їм впину, а йому спочинку…

Який він одинокий, боже правий!

Невже йому не можна помогти?

Невже він завжди буде одинокий?

«Месія прийде в славі світ судити»,-

так сказано в пророцтві, більш нічого.

І правда, й милосердя - все для світа,

а для Месії що? Чи тільки слава?

«Війна і звада, смерть, недуги зникнуть,

мир буде на землі і щастя в людях…»

А для Месії? - знову «слава в вишніх»?

І тільки слава? О, яка ж то кара

Месією, що світ рятує, бути!

всім дати щастя і нещасним бути,

нещасним, так, бо вічно одиноким.

Хто міг би врятувать його самого

від самотини, від страшної слави?

 

(Пригнічена раптовою втомою, сідає під скелею і схиляється на камінь.)

 

Чого ж се я слідом за ним блукаю?

Чого? Сама не знаю. Певне, дух

мене сюди завів на певну згубу.

Ну, що ж! нехай! Мені тут гинуть краще,

ніж в іншім місці. Я загину тут,

я вигострила погляд у пустині,

мов соколиний зір,- все виглядала,

чи він хоч не подивиться на мене?

Не подивився і не обернувся…

Занадто вже буйна була надія!

Чого ж я сподівалась?.. Я не знаю!

 

(Розхитуючись, як ті, що голосять на гробі, співає стиха тужливу східну пісню, довго, без слів.)

 

Про се співати можна, а сказати

слів не стає.

(Співає знов.)

Яка була юрба

за ним, як він ходив по Галілеї.

І кожний встиг торкнути хоч одежу,

хоч край плаща Месії, тільки я

торкнути не посміла, бо нічого

просить не мала в нього: ні здоров’я,

ні страви на безхліб’ї. Я не знаю,

чого я йшла з юрбою…

(Співає знов.)

Він нікому

не відмовляв потіхи і поради.

Кому що бракувало, він давав.

(Співає.)

А що ж мені бракує? О Месіє,

ти, може, знаєш?!

 

Незамітно для Міріам Месія наблизився до неї з-за скелі, надійшовши з пустині, і схилився над нею.

 

Месія

Знаю, Міріам!

 

Міріам

(жахнулась)

Учителю!

 

Месія

Не бійся, жінко, спокій

я хочу дать тобі.

 

Міріам

О, я не хочу,

не хочу я спокою!

 

Месія

(лагідно і разом суворо)

Міріам,

Се дух в тобі говорить. Чом не хочеш?

Спокою прагне всякий.

 

Міріам

Але ти,

учителю, покинув той спокій,

що був у тебе в тихім Назареті. 2

 

Месія

Ти дорівнятись хочеш…

 

Міріам

(з поривом)

Ні, Месіє,

я не рівняюся до тебе, ні!

Я знаю те, що я нещасна жінка.

 

Месія

Так нащо ж ти зрікаєшся спокою,

єдиної потіхи всіх нещасних?

 

Міріам

(з раптовою одвагою)

Бо ти його не маєш, сине божий!

 

Месія

Яке тобі до мене діло, жінко?

 

Міріам, знищена, збентежена, закриває лице покривалом і повертається йти геть.

 

Месія

Стій, Міріам, скажи, ти в мене віриш?

 

Міріам

(не одкриває лиця)

Я вірю, що ти божий син, Месіє,

і всім, окрім мене, даси рятунок.

 

Месія

Усім, крім тебе, жінко?

 

Міріам

Ти сказав.

 

Месія

Я не сказав того.

 

Міріам

Та я те чула.

Прости, учителю, я мушу йти.

(Відступає.)

 

Месія

Куди ти йдеш?

 

Міріам

Не знаю. Так, на безвість.

 

Месія

Чого ж ти йдеш?

 

Міріам

Бо мушу йти.

 

Месія

Навіщо?

 

Міріам

Ти знаєш. Ти - Месія! Я не знаю.

 

Месія

Зостанься тут.

 

Міріам мовчки спиняється.

 

Месія

Скажи мені, ти чула,

що говорив я людям?

 

Міріам

Так, Месіє.

 

Месія

Ти прийняла мої слова?

 

Міріам

Ніколи

я не забуду їх.

 

Месія

І вслід їх підеш?

 

Міріам

Вони слідом за мною підуть всюди,

волаючи: «Ти йдеш в неправу путь!»

І, мов на жар пекучий, наступати

я буду на слова твої огнисті,-

сліди мої від них криваві будуть.

 

Месія

Уперта річ твоя, ти мов рабиня,

що знає волю пана