Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Класика » Зів’яле листя 📚 - Українською

Іван Франко - Зів’яле листя

246
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Зів’яле листя" автора Іван Франко. Жанр книги: Класика / Шкільні підручники.
Книга «Зів’яле листя» була написана автором - Іван Франко. Читати онлайн безкоштовно в повній версії. Бібліотека популярних книг "Knigoed.club"
Поділитися книгою "Зів’яле листя" в соціальних мережах: 

Збірка віршів «Зів’яле листя» Івана Франка є зібранням творів, що стали одними з останніх написаних автором. Збірка не залишить байдужим нікого, кожен читач зможе відчути, наскільки важкою, зворушливою та болючою була доля Каменяра наприкінці його життя. Екзестинційна криза, яку переживав письменник, перебуваючи в пошуках істинності людської долі, породила на світ одну з найкращих збірок віршів. Цікаво, що цю збірку Франко писав, перебуваючи під глибоким враженням від прочитання щоденника людини, яка покінчила життя самогубством.

В тексті знайшли своє відображення найболючіші сторінки життя письменника, які супроводжували його постійно, лежачи важким тягарем на його душі. В свої сорок років він був морально надломленим через персональну любовну драму, а також через постійне переслідування його українською та польською інтелігенцією. До того ж, йому заборонили викладати в Львівську університеті, який, за іронією долі, пізніше перейменують в його честь. До речі, читати онлайн збірку «Зів’яле листя» Івана Франка українською мовою можна на нашому сайті електронних книг.

Композиція твору складається з трьох «жмутків» того самого листя, в кожному з яких 20 поезій. Основний зміст творів – труднощі на життєвому шляху та нерозділене кохання. Не дарма, як вже було згадано, збірка є прикладом інтимної лірики – відвертої розмови з читачем про болі, які не відпускають та не дають змоги жити вільно.

Скачати збірку «Зів’яле листя» Івана Франка можна безкоштовно, без реєстрації та sms (смс) в таких форматах, як fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (єпаб), скориставшись нашим ресурсом електронних книг.

“Зів’яле листя” з перших поетичних рядків і до останніх дарує читачам нагоду розгорнути власне бачення любові. Перед нами чи не перша спроба художньо візуалізувати ліричні переживання поета, яку запропонувало наймолодше покоління львівських художників. (Автори художнього оформлення – талановиті митці Романа Романишин і Андрій Лесів.) Унікальність цього видання передусім у його композиції: сторінки оздоблені автографами поезій „Зів’ялого листя”, що знайдені в архівах Києва та Львова. У книжці збережено всі коментарі І. Франка до його поезій. Поетична збірка мимоволі нагадує альбоми початку ХХ століття із дбайливо вкладеними сухими рослинами. Книжка багато ілюстрована світлинами жінок епохи Франка.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:
* * *  

Не знаю, що мене до тебе тягне,

Чим вчарувала ти мене, що все,

Коли погляну на твоє лице,

Чогось мов щастя й волі серце прагне

І в груді щось метушиться, немов

Давно забута згадка піль зелених,

Весни і квітів, — молода любов

З обійм виходить гробових, студених.

Себе я чую сильним і свобідним,

Мов той, що вирвався з тюрми на світ;

Таким веселим, щирим і лагідним,

Яким я був за давніх, давніх літ.

І, попри тебе йдучи, я дрижу,

Як перед злою не дрижав судьбою;

В твоє лице тривожно так гляджу, —

Здаєсь, ось-ось би впав перед тобою.

Якби ти слово прорекла мені,

Я б був щасливий, наче цар могучий,

Та в серці щось порвалось би на дні,

З очей би сліз потік полявся рвучий.

Не знаємось, ні брат я твій, ні сват,

І приязнь мусила б нам надокучить,

В житті, мабуть, ніщо нас не сполучить,

Роздільно нам прийдеться і вмирать.

Припадком лиш не раз тебе видаю,

На мене ж, певно, й не зирнула ти;

Та прецінь аж у гріб мені — се знаю —

Лице твоє прийдеться донести. 

 

* * *  

Не боюсь я ні бога, ні біса,

Маю серця гіпотеку чисту;

Не боюся я й вовка із ліса,

Хоч не маю стрілецького хисту.

Не боюсь я царів-держилюдів,

Хоч у них є солдати й гармати;

Не боюсь я людських пересудів,

Що потраплять і душу порвати.

Навіть гнів твій, дівчино-зірничко,

Не лякав мене ні крихітки:

Я люблю те рум'янеє личко

І розіскрені очі-красітки.

Лиш коли на те личко чудове

Ляже хмарою жалісна туга,

І болюще дрижання нервове

Ті усточка зціплить, як шаруга,

І докір десь у горлі пропаде,

І в знесиллі опустяться руки,

І благає підмоги, поради

Прошибаючий погляд розпуки,

Отоді моє серце стискає,

Мов кліщами, холодна тривога:

Біль німий мене більше лякає,

Ніж всі громи й злих сил перемога.

 

* * *  

Раз зійшлися ми случайно,

Говорили кілька хвиль —

Говорили так звичайно,

Мов краяни, що нечайно

Здиблються з-за трьохсот миль.

Я питав про щось такеє,

Що й не варт було питать,

Говорив щось про ідеї —

Та зовсім не те, не теє,

Що хотілося сказать.

Звільна, стиха ти, о пані,

І розсудно річ вела;

Ми розстались, мов незнані,

А мені ти на прощанні

І руки не подала.

Ти кивнула головою,

В сінях скрилася як стій;

Я ж мов одурілий стою

І безсилий за тобою

Шлю в погоню погляд свій.

Чує серце, що в тій хвилі

Весь мій рай був тут — отсе!

Два-три слова, щирі, милі

І гарячі, були б в силі

Задержать його на все.

Чує серце, що програна

Ставка вже не верне знов…

Щось щемить в душі, мов рана:

Се блідая, горем п'яна,

Безнадійная любов.

 

* * *  

Твої очі, як те море

Супокійне, світляне;

Серця мого давнє горе,

Мов пилинка, в них тоне.
1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зів’яле листя», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зів’яле листя"