Леся Українка - Драматичні твори, Леся Українка

от моє знаряддя,

крилате слово - от моя стріла,

люд проти люду - от мій поєдинок!

Усім тим правлю я, фрігійський розум.

Ся діадема, сяя патериця -

то знаки влади над всіма царями.

Я рівного собі не маю тут

з-поміж усіх владарів і героїв.

Ти тільки рівна, може, навіть вища,

і ми боротись будем до загину.

 

Кассандра

Ох, я сама не знаю, чи хотіла б,

чи ні тебе перемогти сьогодні!

Ненависний мені той шлюб, мов смерть,

я так його боюсь, як згуби Трої.

 

Гелен

Либонь, у тебе не фрігійський розум.

Чи ти не чула, як боги часами

своїх обранців хмарою вкривають?

У мене є тайник під олтарем,-

як станеш ти з тим Ономаєм поруч,

приносячи богам весільну жертву,

від жертви піде дим, сірчана хмара,

а як розійдеться - замість Кассандри

порожнє місце буде. Розумієш?

 

Кассандра

Се стид і ганьба - радити таке!

Чи се, по-твоєму, «почесний» вихід?

 

Гелен

Зате корисний і безпечний, сестро.

 

Кассандра

Вже краще б я себе мечем убила!

 

Гелен

І тим роздратувала б Ономая,

а слово все-таки своє зламала б.

І некорисно, й непочесно, сестро.

(Дивиться з усміхом на неї.)

Ми не однакові, а все ж ми рівні,

як не в ділах, то все ж хоч у думках.

 

Поліксена

(входить)

Цар Ономай убитий, а лідійці

урозтіч кинулись. Ой горе, горе!

 

Гелен

Радій, Кассандро, ти перемогла!

 

Кассандра

(віщим голосом)

Не я, а Мойра. Я її знаряддя.

Тонкий фрігійський розум і гнучкий,

його зігнула Мойра і зломила,

її правиця і важка, й тверда,

вона кує з народів зброю світу,

а я і ти - ми тільки цвяхи в зброї.

Не перецінюймо себе, Гелене.

 

Андромаха

(вбігає й несамовито кидається до Кассандри)

Ти, люта згубо, всіх нас загубила!

 

Кассандра

(спокійно показує на Гелена)

Питай його, чом він не врятував.

Ми віщуни обоє - значить, рівні.

(Виймає з-за пояса кужілку і сідає прясти.)

 

VII

 

 

Великий майдан з храмом посередині на чималому підвищенні. Праворуч в глибині двір царя Пріама, ближче до сцени різні інші будови міста Іліона. Ліворуч близько до сцени Скейська брама. Ясний ранок, майдан залитий сонцем.

Велика юрба люду троянського то входить, то виходить у браму, товпиться перед храмом, гомонить то дужче, то тихше, часом зовсім затихає і жде чогось, насторожившись. З царського двору виходить Гелен в святочній білій одежі, у срібній діадемі, з білою посрібленою патерицею в руці: іде урочистою гієратичною походою. 40

 

 

Голоси в народі

Гелен іде! Дорогу прозорливцю!

 

Гелен

(зіходить на храмовий перистиль і дає знак патерицею, стукнувши нею тричі об мармуровий поміст, далі починає промову велично-віщим голосом)

Батьки, брати й синове! рідна Троє!

Боги з Олімпу зглянулись на сльози,

на гекатомби, на благання наші,-

без зброї подолали ворогів.

Зевс еллінам поклав у серце звагу

по добрій волі залишити Трою.

Підіть за браму - зник ахейський табор,

лиш кінь один стоїть на таборищі,-

богам троянським в дар дали ахейці

того коня. Він з дерева, не пишний

і не коштовний військовий дарунок,

та він дорожчий нам від срібла-злота,

від мармуру й каміння дорогого.

Дарунок згоди ліпший над здобуток,

що на війні ціною крові взято.

Ахейці відплили від нас по волі

своїх і всіх богів, а дар лишили

на знак пошани й згоди. Честь ахейцям!

 

Люди

Ахейцям честь!

 

Голос Кассандри

(з храму)

За кров, за смерть, за сльози!

 

Деїфоб

(обертаючись до дверей храмових)

Мовчи, Кассандро!

 

Гелен

(до троянців)

Вам, троянські мужі,

я раджу дар той повезти у храм

і край Палладіона 41 там поставить.

 

Кассандра

(з’являється на дверях з чорною патерицею і простяга її, немов загороджуючи вхід)

Я не пускаю в храм.

 

Гелен

(одбиває її патерицю своєю)

Вступись, Кассандро!

 

Кассандра

(знов загороджує)

Мені належить влада не пускати.

Чоловіки не сміють наближатись

до постаті Паллади. Я сторожа

Палладіона. Ти вступись, Гелене,

гляди своїх пташок.

(Дивиться йому в вічі, він спускає патерицю.)

Нечистий дар!

Проклятий дар!

 

Люд порікує, видимо збентежений.

 

Голос з юрби

Та геть її женіть,

зловісницю!

 

Другий голос

Мовчи! вона ж царівна!

 

Перший голос

Дарма!

Вже те її пророкування

уїлось нам в печінки. Не доки ж

терпіти се!

 

Третій голос

Убить її!

 

Якийсь молодик заміряється списом.

 

Гелен

(здержує знаком руки)

Не руште!

Не проливайте крові - там святиня!

 

Деїфоб

То як же буде, брате, з подарунком?

 

Гелен

Ми храм новий збудуємо для нього,

«храм згоди» буде зватись. Поки що

стоятиме в царськім дворі дарунок.

(До Деїфоба.)

Ти призначи сторожу для пошани.

 

Кассандра

Сліпий побитих на сторожу ставить!

 

Деїфоб

Кассандро!

 

Гелен

Брате, й ви, троянські мужі,

перевезіть коня в царське подвір’я.

 

Деїфоб дає знак рушати і подається сам до Скейської брами.

 

Голоси з люду

Гелен наказує! Рушаймо, браття!

Гелена хай боги благословлять!

Він розум наш! Він наше око ясне!

 

Кассандра

Єдине око - й те більмом зайшло!