Влада Клімова - Не сестри і не брати, Влада Клімова

Дві змовниці заходять до якоїсь порожньої кімнати й дівчина одягає на мене халат, рукавички й шапочку. Тепер я схожа на неї й можу проникнути до забороненої палати.

– На ще це, – дістає з кишені свіженьку маску й ми швидко підіймаємося сходами, не зачепивши уваги лікаря й Дарини Захарівни. Медсестричка заглядає всередину й каже:

– Давай! Я на шухері постою. Вночі сюди поклали дуже важкого. До нього будь-якої миті можуть нагодитися, тому поспішай.

– Дякую! Я тобі цього не забуду, – підморгую їй та почуваюся гарною конспіраторкою. Але ж я обіцяла Захарчику, що заради НАС піду на все. Подумаєш, маленький трюк з перевдяганням!

В палаті відчувається гидкий аромат купи лікарських засобів та я вже звикла до них. Дійсно на ліжку, ближче до вікна лежить поранений, схожий на кокон. Бідолашний весь в бинтах і під'єднаний до системи медикаментозного сну.

Приємно, що мій Коханий  тепер дихає самостійно, без маски й тихенько спить. Я обходжу стілець, що стоїть неподалік, присідаю навпочіпки біля ліжка  Захара, зсуваю маску на підборіддя, беру його долоню до своїх і починаю пошепки розмовляти з ним.

Кажу такі слова, які повинен чути лише Він. Та мій воїн сьогодні чомусь не хоче відповідати. Нічого, лікар казав, що навіть уві сні мій рідненький все чує й пам’ятає. А мені так добре поруч з Ним, що я згодна говорити день і ніч, аби тільки слухав та скоріше одужував.

Не знаю скільки я так просиділа. Ясно, що час для мене зупинився й не мав жодного значення. Та ось з коридору почулися кроки й до палати зайшов незнайомий лікар, а медсестра тягла за собою штатив з крапельницею.

Від мого нахабства в очах медиків спалахнув не подив, а хижі промені. Чоловік смикнув свою маску й висловив обурення, в присутності дам, яскравим довгим матом:

– Це що за...

Я зірвалася на ноги мов лань, котру зараз застрелять і кинулася в бік дверей. Ненароком зачепила стілець, що так невдало перекрив мій відхід. Той гучно впав на підлогу, а я - за ним.

І в цей час сталося надзвичайне. А вже хороше чи погане, поки ніхто не знав! Тому іншому, перепрошую, геть байдуже. А мій Захар від незвичного галасу прокинувся й побачив, як я падаю. І мій ненаглядний, абсолютно свідомо, ринувся з постелі у мій бік. Звісно його зупинило причеплене обладнання та всі побачили, як Він простягає до мене обидві руки й збурено каже:

– Вікі, ти забилася? Допоможіть же їй!

Весь отой лікарняний мотлох, поруч з Його ліжком зрушив з місця, але швидка медсестричка втримала апаратуру, а лікар силою вклав мого Захарчика на подушку й крикнув мені:

– Геть звідси! Щоб я Вас тут більше не бачив!

Далі коїлось ще неймовірніше. Всі почули, як мій воїн обклав медика відбірним матом. Я навіть не уявляла, що Захар знає подібні фрази:

– Гей, ти... ... Моя дружина буде приходити до мене коли захоче, тому заткнись і відвали!

– Який неочікуваний прорив у лікуванні! Якщо хворий так свідомо лихословить -це ж позитив. Заспокойтеся, що їй станеться? Треба зателефонувати Прокопенку, нехай переводить Вас до загальної палати. Там будете спілкуватися в подібній тональності. Люсю, йди готуй сюди того, що годину назад доставили, – спокійно реагує на грубість Захара військовий медик, адже він давно працює серед болю й бійців.

Люся вже вирівняла медичне добро й знервовано зиркала на мене. Тільки я їх обох наразі не бачила. Дивилася на мого Єдиного очима повними щасливих сліз тому, що Він прокинувся аби мене захищати, а ще простягнув обидві руки, які до цього вважалися недієздатними.

Розділ 28. Поблажка від неба

Той день моїх вигадок і непокори залишиться в пам’яті родини Сторожуків як старт нової сторінки життя, важкого й сповненого боротьби.

Дві наївні молоді хитрунки подумали, що Дарина Захарівна зайнята лише спілкуванням з колегою. Так, вона дійсно радилася щодо лікування сина, ось тільки розвіяти механічну чи смислову пам’ять цієї дивовижної жінки та прослизнути непомітно повз, міг хіба хтось невидимий.

Тому як тільки співучасниця порушень втекла з-під дверей реанімації й опинилася на своєму робочому місці, свекруха підійшла до неї та суворо запитала: