Верефрі - Це наш секрет..татусь, Верефрі

— Все буде добре, — тихо сказав Аорон, коли вона поклала голову на його плече. — Все буде добре.

Аорон обережно притягнув її до себе, ніби хотів віддати всю свою енергію та тепло, щоб заспокоїти її. Він не говорив багато, але його присутність була наче притулок, де можна було сховатися від всього, що завдає болю. Емі вдихнула глибше, намагаючись зібратися, але її емоції все одно виривалися назовні.

— Я так втомилася, — прошепотіла вона, голос зривався від плачу. — Так не можна більше.

Аорон погладив її по спині, намагаючись заспокоїти. Його руки були сильні й м’які водночас, як обіцянка того, що він не дозволить їй залишитися наодинці зі своїми думками і страхами.

— Не повинна проходити через це сама, — сказав він, піднімаючи її підборіддя, щоб їхні очі зустрілися. — Я тут, Емі. Завжди буду тут.

Він подивився на неї, зітхаючи глибоко. Він не міг навіть уявити, що відчуває вона, але зараз йому було важливо лише одне — бути поруч.

Емі, відчуваючи його погляд, відчула, як щось в її серці починає розтавати. Вона тихо кивнула, даючи зрозуміти, що готова почути його.

— Я знаю, що я зробив помилку, — він виговорив це з важким диханням. — Але я хочу виправити все, зробити так, щоб ти відчувала себе безпечно. Я хочу, щоб ти могла мені довіряти.

Вона знову почала плакати, але цього разу її сльози вже не були такими болючими. Вони були, мабуть, навіть очищувальними. Вона притулилася до його грудей, ковтаючи біль і відчуваючи, як все повільно починає загоюватися.

— Я боюся… — прошепотіла вона, — Я боюся, що знову помилюся.

Аорон обережно підняв її погляд, і в його очах вона побачила не просто співчуття, але й розуміння.

— Помилки — це частина життя, Емі. Важливо, як ми їх виправляємо і що робимо після того. Ти вже зробила перший крок. Не бійся робити ще один.

Він ніжно поцілував її лоб, і хоча вони не обговорювали цього далі, в його жесті було стільки підтримки, що Емі відчула, як її серце поступово відтає. Вона більше не була сама, і це було все, що їй потрібно було почути.

Коли Аорон промовив кілька заспокійливих слів, його голос був м’яким, але сильним. Він намагався донести до неї, що все буде добре, але вона відчувала, що ці слова не могли б усунути той біль, який накопичився за цей час.

Але, раптом, у її серці знову спалахнуло відчуття близькості. Вона потягнулась до нього, а коли їхні погляди зустрілися, все, що вона відчула, це потребу бути ближче. І тоді, без жодних сумнівів, вона притиснула свої губи до його, як би вибачаючись за те, що сталося, і водночас шукаючи того тепла, яке вона так давно потребувала.

Поцілунок був м’яким, але сповненим емоцій. Вони обидва затримались у цьому моменті, немов намагаючись розтягнути час, щоб забути про всі тривоги і спогади, які їх оточували. Це був поцілунок, який не потребував слів, бо він казав усе.

Аорон відповів на поцілунок, його руки обережно обвили її талію, притягуючи ще ближче. У той момент він не думав ні про що інше, тільки про те, що вона тут, і вони разом. Це було більше, ніж просто вибачення, це був спосіб відновлення того, що вони могли втратити.

Вони розірвали поцілунок лише через кілька секунд, обидва затихлі і вражені тими почуттями, які тільки що пройшли через них. Аорон погладив її по щоках, м’яко посміхаючись.

— Це було те, що нам обом потрібно було, — сказав він тихо.

Емі лише кивнула, її серце билося швидше, але тепер це були сльози не від болю, а від відчуття, що вона знову знайшла підтримку, яку так шукала.

Аорон, після короткої паузи, посміхнувся і, здається, відчував, що момент став занадто важким для обох. Він подивився на Емі і сказав:

— Я приїхав не сам, — його голос звучав трохи серйозніше, ніж зазвичай. — Кері сидить у машині. Вона теж хоче вибачитися.

Емі замить відчула себе ще більше переповненою емоціями, адже до того, як вона почала пояснювати ситуацію, не було й гадки, що Кері приїде з Аороном. Вона, здається, вже готова була визнати свою провину і зауважити те, що сталося, але все, що вона могла зробити — це подивитись на Аорона з невизначеністю.

— Вона… тут? — сказала Емі, заспокоюючи свій голос, намагаючись приховати розгубленість.

Аорон кивнув і додав:

— Так, вона дуже хвилюється. Вона теж хоче поговорити. Я запропонував приїхати разом, тому що знаю, як важливо все виправити.

Коли Емі почула це, вона виявилася в двоїстому стані: з одного боку, вона була готова вибачити всіх і шукати порозуміння, а з іншого — все це було надто нове і складне для неї.

— Я не хочу, щоб між нами виникло більше напруження, — продовжив Аорон, наче читаючи її думки. — Тому ми можемо поговорити всі разом. Я хочу, щоб ти знала: я тут, і я підтримую тебе, навіть якщо все заплутано.

Емі повільно взяла глибокий подих і кивнула, відчуваючи, що прийняти цю ситуацію було не просто. Їй доведеться зустрітись з Кері, поговорити, вибачитись. І, можливо, це буде початком того, щоб знову відновити рівновагу між ними.

— Добре, — сказала вона злегка нервово. — Давайте поговоримо.

Емі швидко привела себе до ладу, витерла залишки сліз і трохи пригладила волосся. Вона попросила Аорона привести Кері. Коли дівчина переступила поріг, між ними зависла незручна тиша.

— Привіт, — невпевнено сказала Кері, опустивши очі. — Я… я справді хочу вибачитися. Я не знала, що ця ситуація може все так ускладнити…

Емі відчула, як серце трохи стискається. Вона розуміла, що Кері мала свої наміри, навіть якщо їхні дії завдали їй болю. Вона зробила кілька кроків до кухні, щоб дати собі кілька секунд зібратись.