Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Він намагався ігнорувати цю тривогу, зосередившись на звичних справах, але з кожною хвилиною вона лише посилювалася. Це відчуття немов попереджало його про щось, що могло перевернути його життя з ніг на голову. Джейкоб не знав, що саме, але розумів — це не просто випадковий настрій. Щось наближалося, і він мав бути готовий до цього.

Джейкоб почав свій день, як завжди. Він спустився до автомобіля, перевірив його перед виїздом, і все здавалося цілком звичним. Однак сьогоднішній день відрізнявся хіба що похмурою погодою — сірі хмари щільно закрили небо, а сонце навіть не намагалося пробитися крізь них.

Проте найважливіше було не зовні, а всередині Джейкоба. Відчуття тривоги, що виникло ще зранку, продовжувало посилюватися. Навіть коли він звично проїжджав знайомими вулицями, слухаючи радіо, цей неспокій не відступав. Він відчував, ніби опинився на порозі чогось невідомого і небезпечного.

З кожним поворотом, з кожною зупинкою, тривога лише наростала, накриваючи його хвилею невпевненості. Джейкоб намагався зосередитися на клієнтах, намагаючись відволіктися від внутрішнього неспокою, але це було складніше, ніж зазвичай. Він відчував, що щось важливе ось-ось станеться, і це "щось" невідворотно наближається.

Сьогодні все було якось не так. Клієнти, які зазвичай любили поспілкуватися з Джейкобом, на диво мовчали. Замість жвавих розмов і звичних жартів, у салоні авто панувала тиша.

Ця мовчазна стриманість, яка раніше була рідкістю, лише посилювала відчуття тривоги, що не покидало Джейкоба з самого ранку. Навколишні вулиці, здавалося, відображали цей неспокій: менше людей, більше зосереджених облич, а навіть вітер, що проходив крізь оголені дерева, здавався важчим і холоднішим. Атмосфера в повітрі натякала на щось невизначене, але зловісне, і Джейкоб не міг позбутися думки, що це лише початок.

Замовлень у Джейкоба було небагато, що було незвично для звичайного дня. Вулиці міста виглядали порожніми, і навіть на головних дорогах рух був млявим. Це ще більше підсилювало відчуття тривоги, яке не полишало його. Коли пройшло кілька годин і стало зрозуміло, що день не принесе більше роботи, Джейкоб вирішив закінчити зміну раніше.

Він зупинився на узбіччі, вимкнув лічильник і на мить задумався. Відчуття неспокою лише посилювалося, і Джейкоб зрозумів, що йому потрібно поринути у власні справи, щоб відволіктися. Закривши машину і впевнившись, що все в порядку, він вирушив у місто, маючи намір продовжити свої розслідування і спробувати зрозуміти, що ж відбувається навколо.

Джейкоб повертався додому, але думки про навколишнє не давали йому спокою. З кожним кроком він відчував, як тиск невидимої тривоги стискає його зсередини. Світ навколо здавався нереальним — занадто тихим, занадто порожнім.

Проходячи повз знайомі будинки і магазини, Джейкоб ловив себе на тому, що постійно озирається, наче чекаючи, що щось зловісне ось-ось з'явиться з-за рогу. Але нічого не відбувалося, лише хмари все більше збиралися на небі, створюючи відчуття, ніби над містом нависає щось важке і невідворотне.

Коли він нарешті дістався свого будинку, відчуття тривоги так і не відступило. Джейкоб вирішив, що вдома зможе краще впоратися з цими почуттями та, можливо, знайти відповіді на питання, які мучили його останніми днями. Він відкрив двері і увійшов до квартири, відчуваючи, як за ним закриваються не лише двері, а й цілий світ незрозумілих подій, які тепер стали частиною його життя.

Щоб трохи розвіяти тривожні думки та повернути собі відчуття контролю над життям, Джейкоб вирішив зайнятися дрібними справами, які давно відкладав. Він підійшов до скрипучих дверей у квартирі, дратівливий звук яких постійно нагадував про себе. Взявши з інструментального ящика маслянку, він обережно змастив завіси. Двері плавно відкрилися і закрилися, більше не видаючи жодного звуку.

Наступним завданням було повісити гачки в душовій кімнаті. Джейкоб ретельно виміряв, куди повісити гачки, і акуратно закрутив гвинти. Удари молотка, закручування гвинтів приносили йому певне заспокоєння і відволікали від думок, що мучили його.

Він лагодив старі лампи, замінював зламані ручки на шафах і переставляв свій стіл. З кожним завданням Джейкоб ставав дедалі спокійнішим, і його тривога поступово зникала.

Виконуючи ці прості, але необхідні справи, він відчував, що його розум прояснюється. Щоденна робота допомагала відволіктися від незрозумілих подій, які відбувалися з ним останнім часом.

Незважаючи на спроби відволіктися, відчуття тривоги не полишало Джейкоба. Навіть після виконання всіх запланованих справ його думки залишалися неспокійними. У міру того як тривала ніч, тривога посилювалася і турбувала його ще більше.

Лежачи в ліжку, Джейкоб намагався заснути, але неспокійні думки не полишали його. Серце билося з кожною хвилиною дедалі швидше, і він відчував, що сон стає все далі й далі. Він вирішив вийти на балкон, сподіваючись, що краса нічного неба і свіже повітря заспокоять його.

Він вийшов на балкон, ніч була тихою, а повний місяць сяяв високо в небі, освітлюючи місто своїм сріблястим світлом. Місячне світло падало на пусті вулиці і, здавалося, дрімало в тиші. Але навіть це величне видовище не принесло почуття полегшення. Навпаки, Джейкобу здавалося, що місяць дивиться на нього у відповідь, і від цього йому ставало ще тривожніше.

Джейкоб дивився на місяць і намагався зрозуміти, звідки взялося це почуття. Що його так турбує? Що стоїть за дивними подіями, які стали частиною його життя? Йому здавалося, що від нього вислизає щось важливе, ніби якийсь життєво важливий елемент залишається невловимим. Можливо, цей місяць, що сяяв над ним, був таємним свідком того, що йому належало дізнатися.