Софія Кравченко - Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко

І все б було напевне добре поки я не підзависла на наступному її коментарі виключно для неї самої.

– Ех, зараз би в МакДональдз купити собі бургера з картоплею фрі, а на знижку купити ще нагинсів або на крайній випадок заскочити у KFC. Це було просто б окейно. 

ЩО ВОНА ТІЛЬКИ ЩО СКАЗАЛА?!

Мені ж це не почулося?! Вона ж тільки що сказала “МакДональдз!” “KFC!” Ні! Та ну нафіг! Таких збігів просто не існує! Тим паче якби тут щось таке було, я б знала!

Чи все ж… вона, як я? 

Або це твоя параноя Маріє! Може перепитати що саме вона мала на увазі?

– Вибачте, – покликала її, ну все дороги назад немає – а що це таке “МакДональдз і KFC?”

– А. Це заклади швидкого харчування – недбало відмахується швидко втрачаючи до мене інтерес, а в мене тим часом щелепа відвисає!

А що як зробити так? Знаю це виглядає безглуздо, але…

– А абревіатура “KFC” випадково не перекладається як “Смажена курка з Кентуккі?”

Тепер вже вона вклякла на місці з вилупленими очима і прямо як у фільмах жахів повертається до мене, так повільно і замислено що аж страшно стає!

– Так – це все що вона вимовляє і дивиться на мене спантеличеним поглядом.

– Ем... – нумо Маріє, думай! Що їй сказати?! – Як взагалі справи? – от дурепа!

– Наче норм, – напружено відповіла – а в тебе?

– Окей. – не менш ступорно відповідаю – Ти цей… як воно… ем, ти звідки?

– Київ.

– Я теж.

– Тоді будемо знайомі. Тебе до речі, як звати? – цікавиться.

– Марія. А тебе? – вона не одразу відповідає – Щось не так? – перепитую вже насторожено, бо хтозна-що вона за людина.

– Катя… Вибач що запитую, а яке в тебе прізвище?

– А тобі навіщо? – а й справді навіщо їй це? Адже це не може бути та про кого я зараз подумала. Ні, це не може бути вона, бо ім’я це ще не доказ. Тим паче таке розповсюджене.

– Та… я хотіла… – вона губилася в словах – просто хочу в дечому переконатися, хоча це й повне безглуздя. – на її обличчі проступає ніякова посмішка – Ну так, що яке?

Я вагалась.

– Литнева – видихаю, а очі моєї співрозмовниці округлюються ще більше! 

– Марі! Це ти?

Я не знала куди себе подіти, бо так до мене зверталася тільки одна людина і вона просто не могла зараз бути тут!

– Це я, Катя Білець! Пам’ятаєш ми працювали у магазині з одягом “Стиль є?”

Я шоковано дивлюся на… Катьку! Невже це й дійсно вона!

– Тільки не кажи що вже встигла забути і про Мегеру?

– Ні… просто. Кать, це серйозно ти?

– Ну звісно це я! І не дивися на мене так тільки тому, що я зараз маю такий вигляд, сама не гірше! – весело виголошує до болю знайомим тоном.

– І справді – з мене виривається нервовий смішок – Але як ти тут опинилася? І відколи? – не стримуючись почала допитуватися в неї.

– Те ж можу запитати і в тебе, Марі. Але щодо мене, все вийшло досить незаплановано.

______________________

От і завершилася історія Марії і Ноксора! Так важко розлучатися з вже такими рідними героями, що я навіть буду трошки за ними сумувати`(*>﹏<*)′  І я дуже вдячна що ви всі дішли зі мною до самого кінцця і дуже, дуже дякую за вашу підтримку! 

І що до новин про "Темна заполонила душу дракона" це лише перша частина. Надалі я планую написати другу частину про деталі якої ви зможете дізнатися у моєму блозі! Тому пишіть свої враження, незабудьте підписатися щоб не пропускати новин про продовження і ставите серденька якщо вам сподобалася історія:)))（づ￣3￣）づ❤️ Всім па-па до зустрічі!!!!

Кінець