Софія Кравченко - Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко

Марія, жила своїм звичайним життям, працюючі в магазині одягу та зустрічаючись з гарним хлопцем, як і всі звичайні дівчата навіть і не підозрювала що одного дня в неї зміниться все.Дізнавшись про свою невиліковну хворобу, Марія впадає у відчай бо все, чого вона прагнула в житі різко обірвалося. Одного вечора вона вирішує піти до старої бібліотеки та зустрічає одну дивакувату бабцю яка їй пропонує прочитати книгу зі словами “якщо хочеш змінити, щось у своєму житті, тоді йди за межу цього світу”. Вечері коли Марія все ж таки вирішує прочитати цю книгу, вона знаходить інструкцію до “за край світу” та ради забави починає читати вигадливий вірш. І потім Марія прокидається в зовсім незнайомому їй світі, з дивними істотами.Вона потрапляє на чорний ринок рабів, де зустрічає справжнього дракона.

-1-

 Марія швидко збиралася на автобусну зупинку, одягнувши бежеве пальто, вона вийшла з під'їзду своєї багатоповерхівки і їй вдарило в обличчя свіже осіннє повітря.

Вона як найшвидше бігла до автобусної зупинки, щоб встигнути на роботу. Бо як говорив її життєвий досвід, що господарка того магазину, де вона працювала була ще та мегера. Доволі часто за такі запізнення навіть на чотири хвилини вона карала тим, що віднімала заробітну плату, та додає ще три години робочого часу. Які на секунду, не оплачувалися! Та знаєте що! Казати що це відбувається доволі часто неправильно, я б сказала ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ ПОСТІЙНО!! Яку б помилку ти не зробив.

Отож, про що це ми, як ви вже знаєте мене звати Марія і я живу в Києві, мені двадцять три роки, щодо моєї зовнішності я маю середній зріст, руде волосся з бронзовим відблиском та зелені очі й маю ледь помітні веснянки на обличчі. Працюю в магазині одягу "Стиль є"  в так званої мегери.

Нарешті дійшовши до магазину я швидко залітаю в вхідні двері.

– Привіт, Марі! – кричіть мені із за прилавка Катя.

– Привіт – відповідаю я – я надіюся що встигла до того як Анна Львівна, помітить що я спізнилася.

– Ну що ж, то, тобі прям пощастило. Напевно, бо наша "чудо господарка магазину" ще поки що того не помітила, і ти залишися вільною пташкою в кінці робочого дня – відповідає мені, напівпошепки Катерина.

– Я теж на це дуже надіюся що так і буде – теж напівпошепки кажу їй у відповідь, та швидко біжу в роздягальню за прилавком та переодягаюся в форму. О, до речі Катерина моя найкраща подруга, та напарниця що прикриває мене від так званої "нашої улюбленої мегери".

Мені на телефон приходить повідомлення від Марка мого хлопця.

Повідомлення:

– Привіт :)

– Привіт – відповідаю я.

– Ну що, ти готова ввечері після роботи піти зі мною до нашої улюбленої кав'ярні?

– Звичайно!

– Тоді о котрій годині мені по тебе заїхати?

– Думаю десь о сьомій буду вже вільна.

– Ок, тоді до вечора кицю ;)

– До вечора!! – відповідаю та кладу телефон до кишені чорних брюк та йду працювати.

______________________

Марія.

((Всім привіт!! Я розпочала писати свою першу книгу і дуже сподіваюся що вона вам сподобається ;)))

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍