Мелорі Бронд - (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд

— Дуже смачно, Віталіно. Ти молодець, мені подобається, намагайся готувати частіше.

— Ах ти хитрюга, Мел. Ти мене так вихваляєш, щоб самій не готувати.

 Ми обидві засміялися.

— Мел, ти мене познайомиш з своїм "таємним мачо"?

— Познайомлю, коли настане час.

— О, які ми таємничі. А який він? – не вгавала Віталіна.

— Найкращий! Вибач, сестричко, але на цьому ми закриємо тему. Згодом сама все побачиш. 

Віталіна невдоволено фиркнула, але більше не приставала із запитаннями.

Поївши, вимили посуд і кожна з нас зайнялася своїми справами. Повернувшись з душу, я побачила на телефоні повідомлення від Алекса.

Алекс:  "Без тебе в моєму ліжку холодно і самотньо. Одні тільки думки про тебе, зігрівають мене. На добраніч моя кохана".

Від його слів мені на душі стало так легко і спокійно.

Меланія: "Солодких тобі снів, Алексе. Сумую за твоїми обіймами і гарячими поцілунками".

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно