Тімо Айраксінен - Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

рівнем життя. Не було нічого, нічого не можна було купити, хіба у туристів. Коли ударники і герої праці СРСР змогли нарешті потрапити до Фінляндії, їм потрібно було якось пояснити кількість товарів на прилавках магазинів. Східні гості вірили, що вікна були лише обманом. Кажуть, що ніхто не міг той товар купити. Вяйскі з «К-kauppa» був товстим м’ясником, і через біфштекси, які він представляв по MTV у Таллінні, ледь не піднявся бунт. Вітрина магазину з одягом і м’ясного прилавку, показана по телевізору, була справжньою міркою рівня життя. Не дивно, що рівень життя — не надто цікава ідея у нинішній час достатку.

3.2. Якість життя

3.2.1. Що таке якість життя

У багатій країні рівень життя нікого більше не цікавить. Проблема у якості життя. Під якістю життя мається на увазі нематеріальне благополуччя, уможливлене достатньо високим рівнем життя. Питання в тому, як ми використовуємо матеріальні ресурси нашого життєвого рівня, усі гроші та речі. Ми питаємо, що необхідно для високої якості життя. Як я бачу, висока якість життя — одна зі складових щастя. Людині немає на що нарікати.

У наш час усвідомили, що одного рівня життя не достатньо, потрібно звернути увагу на якість життя, на те, як людині живеться, а не лише на те, які матеріальні ресурси наявні в її розпорядженні. Якщо є телефон, але немає кому зателефонувати, життя не можна вважати якісним. Якщо є авто, але настільки хворий, що не можеш отримати права, авто не приносить радості. Про якість легко говорити на загальному рівні; якість життя стосується кожного. Ми всі можемо покращити своє життя. Використовуючи ресурси нашого життєвого рівня краще, ніж раніше, кожен здатний заповнити прогалини відповідно до власного способу життя.

Чим займається порядний фін середнього класу, коли живе якісним життям? Яким є хороше життя для усіх нас? Чи для різних груп хороше життя є різним — чи принаймні уявлення про нього? Чи здатен кожний визначити для себе хороше життя, що є першим кроком до керування власним життям? Чи певне уявлення про хороше життя єдино правильне? Хто це визначає і на яких підставах? Я вважав би хороше життя типовим поняттям середнього класу, посилаючись на яке, нас, керуючись науковими настановами, закликають вести однакові життя, які нічим не відрізняються одне від одного. Цим ми вдовольняємось і так своєю чергою стаємо щасливими. Добре жити правильним чином, і саме це є якістю життя. Середній клас довіряє науці та поширеним під її егідою історіям про якість життя і дає уяві скеровувати себе у правильному напрямку. Тоді у чому, власне кажучи, питання?

Якість життя вимагає здоров’я, активного відпочинку, приємної праці, людських стосунків, творчої діяльності та сприятливого середовища. Коли ресурси життєвого рівня використовують для створення цих складових, якість життя покращується. Це все цінності, реалізація яких у людському житті піднімає його якість. Нам потрібно цінувати кожну з них окремо, аби відділити зерно від полови. Необхідно розібратися, про який активний відпочинок йдеться і що становить собою сприятливе середовище. Однієї лише праці замало. Ми вимагаємо, аби праця була приємною і ми могли вибудувати власне еґо. Розмова про якість життя актуалізує оцінку умов і обставин і їхню зміну в правильному на­прямку.

3.2.2. Здоров’я

Без здоров’я немає якісного життя, з цим погодяться геть усі. Здоров’я — основа всього. Якщо печінка підводить, у житті винолюба відсутня база. Сексом не займешся, якщо самопочуття кепське. На роботу не підеш хворий. Погане здоров’я вкорочує віку, що сумно. Сьогодні ми живемо у релігії здоров’я, і наші священики — лікарі. Нас безперестанку інформують про вимоги до здоров’я, і ми підстроюємо своє життя під них. Під здоров’ям у наш час мається на увазі всесторонньо добре самопочуття і цілковита спроможність. Раніше здоров’я визначали як відсутність хвороб. Якщо не було встановлено, що людина страждає на якусь хворобу, вона вважалась здоровою. Тепер нам цього замало. Власне, у наш час ніхто більше не здоровий. Кожен міг би бути трохи жвавішим і бадьорішим, більше рухатися, краще виконувати свою роботу. Завжди знай­деться, що поліпшити. Кожен отримує користь від того, що рухається і споживає здорову їжу. Наше життя — боротьба з жахливим ворогом, якого ми ніколи не будемо здатні перемогти. У цьому сенсі здоров’я нас більше не робить щасливими. Раніше здорова людина була задоволена своїм становищем, тепер у кожного є якесь своє слабке місце, яке треба би підлікувати. Здоров’я пригнічує нас і змушує до дії. Здоров’я несе обіцянку щастя та успіху. Це якість життя, але здоров’я маячить поперед нами, як мандрівний вогник, і змушує нас хвилюватись і переживати. У цьому суперечність здоров’я: здоровим добре живеться, але ніхто ніколи не здоровий.

У найбільшій скруті одразу віднаходиться рішення проблеми. Не потрібно прагнути здоров’я, потрібно прагнути здорового життя. Це дві різні речі, що легко помітити. Здоров’я — недосяжна мрія. Ніхто з нас не ідеальний, принаймні дуже тривалий час. Той, хто демонструє чудеса здоров’я сьогодні, може захворіти завтра. Але кожен може вести здорове життя. Кожному під силу будувати своє життя так, щоб приділяти власному здоров’ю належну увагу. На вівтар здоров’я потрібно покласти життя, чого ніколи не буде зроблено. Саме тому здоров’я вважається якістю життя: здоров’я — спосіб життя. Цей спосіб життя вивчений і, на щастя, непоодинокий. Ним послуговуємося всі ми, освічені громадяни. Якщо ми живемо всупереч настановам, ми позаду інших і всього суспільства. Є імовірність захворіти на якусь справжню хворобу.

В Європі датчани є гарним прикладом відмінного від інших мислення у сфері якості життя. Датчани курять, вживають жирну їжу і спиртні напої. Вливають у горлянку велику кількість пива, вина й аквавіту. Датський паб в останні вечірні години — дуже ожвавлене місце, де клієнти починають прикладатися до все сильніших і сильніших напоїв, аби напитися перед тим, як підуть додому. Датська шинка і салямі так і бризкає жиром, а червоні ковбаски йдуть на ура. Радісне і безтурботне життя бере своє, і середній вік датчан нижчий, ніж, наприклад, понурих фінів. Здавалося б, це має насторожити датчан, та де там. Їхня жага насолод перемагає прагнення бути здоровими. До того ж датчанин не вірить авторитетам так несхитно, як фіни, а інформація неодмінно надходить від авторитетів.

Прогресивний здоровий спосіб життя працює двояко. По-перше, він не підпускає хвороби близько, по-друге, допомагає нам залишатись енергійними працівниками і веселими друзями. Кожен із нас несе власну відповідальність за своє здоров’я, і якщо ми хворіємо, тінь підозри падає на наші життєві звички. Людина, яка має достатній рівень життя,