Тімо Айраксінен - Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

Також потрібен дах над головою. Там має бути туалет, колонка і кімната, найліпше на вулиці Ліісанкату біля магазину з трунами Матті Макконена[35]. Квартира має опалюватись або принаймні має бути забезпечена така можливість. У кожного жильця має бути своя кімната, кухня має бути обладнана технікою. Кондиціювання, під чим я маю на увазі охолодження в літню спеку, от-от з’явиться. Воно необхідне немовлятам і літнім людям, бо власна теплорегуляція їхніх тіл дещо неврегульована. Квартира має бути чистою і звукоізольованою. Стіни не можуть обвалюватися всередину. Фінський погляд на житло не обов’язково відповідає всім цим критеріям. Квартири надто тісні. В ім’я помірності їхню площу краще розширити. Квартири до того ж дорогі, особ­ливо у Гельсінкі.

У ролі засобу спілкування раніше годився телефон, але тепер потрібно говорити про мобільний. Власне, кожна людина має на нього право, і ніхто не повинен вдовольнятися своєю долею, якщо не має його в кишені. Інші засоби спілкування потрібно провести у кожен дім. Гідне життя не можливе без інтернету, який уможливлює перегляд веб-сторінок і пошук різноманітної інформації, зокрема в Гуглі. На комп’ютері можна до того ж грати в ігри і здійснювати дешеві міжнародні дзвінки.

Має бути широкий вибір їжі та напоїв. Імпортні товари мають бути представлені, особливо вина і сири. Імпортні сорти пива прекрасно доповнюють бідний асортимент фінських пивоварень. «Портер Кофф», дякувати, піднімає рівень життя в Фінляндії уже багато десятиліть. Асортимент свіжої риби має бути забезпечений, і дичини за сезоном. Хороше м’ясо для біфштексу привозять з Південної Америки, хоча злі язики попереджають про можливу сальмонелу. З Англії не можна ввозити ніяких продуктів харчування. Якість овочів у Фінляндії — справжня проблема рівня життя. Якщо помідори на смак як вода і хрумтять на зубах, фінансований ЄС наднаціональний імпорт їжі має проблеми. Що ж до овочів, рівень життя постійно падає. Громадянину стає дедалі складніше придбати якісний продукт. Хліб у Фінляндії смачний і піднімає рівень життя, хоча занадто солоний. Зазвичай асортимент продуктів однобокий і невеликий. За межами Гельсінкі похід за їжею, певно, смертельно нудний, адже завжди доводиться купувати філе грудинки бройлера. Тепер бройлер хоча б відрізняється на смак від салаки. Народна ненависть змусила імпортера виправити смак. У Гельсінкі хоча б є Hakaniemen halli, а в інших місцях кілька Stockan herkku[36], хоча салака замала як на різдвяну рибу, як то кажуть. Їжа не зобов’язана піднімати рівень життя Фінляндії, як уже висловився Берлусконі. Йому відомі тільки президентські наїдки, з чого можна висновити, що навіть у президентському палаці їжа ніяка. Вірю, що так воно і є. У Гельсінкі повно ресторанів, де погано готують. Інша країна у ще більшій скруті.

Потрібно дослідити також одяг. Як я вже раніше стверджував, плавок достатньо лише для кількох днів у році, а в інший час необхідні грубі колготи і натільні светри. Фінські аксесуари не страждають через кризу рівня життя. Одяг можна купити у будь-якому куточку країни. З предметами розкоші можуть виникнути проблеми, і мода приходить до Фінляндії повільно, порівняно, наприклад, з Новою Зеландією, але це спричинено тим, що населені пункти нашої країни розташовані далеко від Парижа, Рима і Лондона. Ці деталі неважливі з погляду дискусії щодо рівня життя, але я однаково їх зазначу. У Фінляндії часто потрібні ватянки, і моделі для них швидко постачають з альпійських країн. Раніше ця мода йшла з Росії. Але там куртки оздоблюють хутром, чого у Фінляндії більше не хочуть. Про шуби можна говорити довго, адже це традиційний фінський одяг. Тепер цей виріб неетичний. Марімекко[37] теж ледь не заплямувала репутацію кров’ю, але все вдалося залагодити без значних втрат, на щастя. Марімекко як-не-як представляє відповідний рівню життя одяг на нашій батьківщині й не тільки. Шуба, звичайно, є атрибутом дворянського елітного життя у пошуках розкоші. Більше не буду про це. Лише скажу, що кидатися фарбою об чиюсь шубу або чинити інше подібне насильство нецивілізовано і нікого не робить щасливим.

Коли ці умови помірності дотримані, можна припустити, що фін у міру щасливий. Його життя людини середнього класу в порядку, а на скарги зважати не слід. Громадянин задоволений своєю країною, а країна — ним. Про надмірності слід забути. Роздуми про них роблять нещасним. Ні для кого ніколи не буде достатньо розкоші, що підігріває гостру невдоволеність.

У зв’язку з цим, хочу ще повернутися до одного значимого суспільного експерименту. Нашому поколінню такі істини відомі, але молодому читачеві, як і, мабуть, юному сталіністові, треба про них розповісти. Радянський Союз і нестача споживчих товарів — виклик для теорії рівня життя. У СРСР хотіли побудувати прогресивне суспільство швидко і ефективно. Уже Ленін вирішив, що потрібно починати електрифікацію всієї великої країни. На це були покладені всі зусилля. Врешті всюди почали будувати атомні електростанції. За законами соціалістичного реалізму малювали зображення красивих молодиків, які будують греблі та атомки. Жінки збирали достигле збіжжя на прекрасних українських ланах, погойдуючи золотими косами. Далі треба було виготовляти чавун, чавуну потрібно було багато. З Польщі постачали кам’яне вугілля, що пришвидшувало виготовлення заліза. Залізо використовували спершу для танків, але малося на меті знайти йому корисніше застосування, після того як кордони країни, яка прагнула миру, були убезпечені.

У 1950-х роках, після смерті Сталіна, відкрилася жахлива правда — на Заході рівень життя вищий, ніж в СРСР, де у магазинах не було товарів, а якщо й були, то такі, яких ніхто не хотів купувати.

Коли Нікіта Хрущов прийшов до влади, він обіцяв, що у магазинах скоро з’явиться красива жіноча білизна. Відтак кар’єра Нікіти пішла на спад, адже обіцянки було надміру складно дотриматися. Після війни в СРСР дивувалися з нерозумної економічної політики Польщі, оскільки першою економічною новинкою, яка швидко набрала популярності, була жіноча косметика. Це було важко зрозуміти у країні, де людям обіцяли чавун і електрику. Польща до того ж досі має добру економічну репутацію серед членів ЄС. СРСР більше немає. Так іноді трапляється. Але тепер Росія продає газ на Захід настільки великими обсягами, що жінки можуть купувати стільки гарненьких штанців, скільки душа забажає, принаймні якщо живуть у Петербурзі чи Москві. На виборзькому ринку також представлений широкий вибір товарів, як мені довелося спостерігати кілька років тому. Все це вказує на значення аналізу рівня життя для долі держав і народів. Чавун — не єдина важлива річ у світі. Гідний рівень життя також потрібний. Радянський Союз був дивною країною, багатою державою з нікудишнім