Олексій Анатолійович Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Теща померла.
– Все ти собі якісь свята вигадуєш…
Свекруха біля ЗАГСу:
– Ой, невістко, сукня у тебе не дуже гарна!
Невістка:
– Нічого, наступного разу – буде краща!
– Доню, твій Михайло такий слабий… Вже й лічені дні йому лишилися… Думала я, як помре, то йди за Миколу… Він роботящий, горілки не п'є…
– Та я, мамо, вже про це сама думала…
– Ти писав до мого батька?
– Писав.
– Просив дозволу одружитися зі мною?
– Просив.
– Я так переживаю! Ти ж знаєш, як він тебе не любить!
– Ой, не переймайся! Я підписався чужим іменем.
– Хочете одружитися з моєю Уляною?
– Хочу!
– А зможете сім’ю утримувати?
– Зможу.
– Подумайте добре, бо нас у сім’ї п’ятеро.
– Один раз за все життя ми з тещею подумали і поступили однаково.
– Коли ж це?
– Коли була пожежа і ми одночасно побігли до дверей.
Родина збирається до театру. Жінка вдягає світлу сукню до свого світлого волосся, донька вдягає яскраву сукню до чорного волосся, теща вдягає сіру сукню до сивини. Зять погладжує лисину:
– Мабуть, я залишуся вдома…
Банкір прогорів. Каже женихові своєї доні:
– У мене все пропало. Єдина втіха – доня моя! Маю щастя, що доню віддаю в добрі руки, ти будеш дбати про неї…
– Та що вже я – безсердечний? У вас нічого не лишилося, як можу забрати вашу єдину втіху!
Теща:
– Ваню, завжди, коли тобі захочеться їсти, скажи мені – і я тебе нагодую.
Зять:
– Мамо, завжди, коли мене побачите, знайте – я голодний!
Юнак до майбутнього тестя-банкіра:
– Повірте, буду найкращим у світі зятем! Буду вашу доню на руках носити, як тільки…
– Що, як тільки?
– Як тільки ви поставите мене на ноги.
– Як ваша доня могла вийти за такого затурканого чоловіка?
– До шлюбу він таким не був.
– Синку, синку… Що ти робиш?! Береш за жінку театральну актрису…
– Мамо! Ніяка вона не актриса, то їй так здається…
– Мамо, щось мені тая женячка не до вподоби!
– Чому, сину?
– Галя затовста, а вівці, що за нею дають, затонкі…
– Чув я від людей, що у тій крайній хаті ніби якісь жахи…
– Ага. Там моя теща живе.
– Мамо, ніколи не вийду за чоловіка, якого не кохатиму.
– А якщо у нього тисяч сто доларів буде?
– То я в нього закохаюся!
Сповістила теща, що зробила ремонт. Через місяць зять приїздить, а вона шпалери знімає, акуратно так.
– Мамо! Що ж ви робите? Такі гарні шпалери! Вам що, не подобається?
– Та переїжджаю я, синку! Переїжджаю!
– Ну як твоя доня з Федором, любляться?
– Так…
– Бо я чула…
– Любляться. Він себе любить, а вона себе…
– Мамо, я з Іваном посварилася.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми», після закриття браузера.
