Олексій Анатолійович Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

Теща:

– Що б мені зробити, щоб схуднути?

Зять:

– А ви, мамо, рухайте головою набік, зліва направо і навпаки…

– Чи ж то поможе… А коли рухати?

– Коли вас до столу припрошують…

Зять:

– Мамо, вам же лікар сказав, що маєте їсти легенькі салати, черствий хліб, пити узвар – тоді лиш схуднете!

– А я, синку, те все їм.

– Треба, мамо, те їсти замість обіду, а не перед обідом!

Вона:

– Тато сказав, що після шлюбу візьме на себе половину наших витрат!

Він:

– Прекрасно! Треба найти ще когось, щоб покривав другу половину.

– Як ваш шлунок, Олексіївно?

– Такий, як і мій зять. Все бере, але нічого не віддає…

Старий астролог навчає молодого:

– Ніколи не будь категоричним. Пам'ятаєш вибори нашого мера? Так от, коли він до мене звернувся, я йому сказав, що якщо діятиме наполегливо, активно, долатиме труднощі – бажане здійсниться: все залежить тільки від тебе…

Опісля приходить до молодого астролога крутелик і запитує:

– Коли вже моя теща дуба дасть?

– Якщо діятимеш наполегливо, активно, подолаєш труднощі – бажане здійсниться. Але все залежить тільки від тебе…

– Дмитре, чому до тещі не поїхав? Ти ж обіцяв картоплю посадити…

– Не зміг! Загадав у понеділок поїхати у вівторок. Подивився у середу, що у четвер не зможу. Чого ж їхати в п'ятницю, коли субота й неділя вихідні?

Іде Микита з ярмарку возом. Віжки намотав на руку, дрімає. Петро стоїть під тином, гукає:

– Микито, ти ж із тещею їздив, куди її подів?

– Ат… Спить на возі.

– Та ж на возі нікого немає!

– Ага! Тепер то я вже точно знаю, що це так на гребельці у воду булькнуло!

Приїхала невістка до свекрухи вперше на село.

– Візьми стілець і видої корову, – каже свекруха.

Через деякий час невістка повертається:

– Корова мене не слухає! Хоч ти стріляй, а на стілець сідати не хоче!

Зять, учений агроном, гостює у тещі.

– Скажи, сину, от картопля у мене в одному місці дрібна родить, а в іншому велика… Як би так, щоб тільки велика родила?

Порадив зять як садити, місцями міняти, сортувати тощо. Наступного року запитує:

– Ну як картопля, мамо?

– Ой, синку, біда та й годі!

– Що, не допомогли мої поради?

– Та допомогли. Картопля одна в одну – гарна… Тільки ж тепер малої для поросят немає, а великої давати жаль…

Залишила свекруха невістку господарювати, а сама поїхала на кілька днів родичів провідати. Повернулася, запитує:

– Ну як тут?

– Та все нічого, тільки кури перестали нестися… Але я їм помстилася!

– Як?

– Півня зарізала!

Перевернув Іван на дорозі воза з сіном. Поруч шинок. Кличе Іван Петра, щоб той допоміг підняти.

– А пива поставиш? – питає Петро.

– Поставлю.

– То вже. Бо потім відмовиш.

– Та тесть буде гніватись.

– Що тесть! Пішли.

Випили пива.

– Ходімо, Петре. Підсоби.

– Давай ще по одній.

– Кажу ж тобі, тесть буде гніватись.

– Ти вже так тестя боїшся? Де ж він?

– Та лежить під возом…

– Чому два дні не був