Едвард Ваді Саїд - Орієнталізм
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Унікальність цього «Опису» була не тільки в його обсязі і навіть не в інтелекті тих, хто його уклав, а у ставленні авторів до предмета свого дослідження, яке робить цю працю надзвичайно цікавою для вивчення задля реалізації сучасних орієнталістських проектів. Уже на перших кількох сторінках його préface historique , написаної Жаном-Батістом-Жозефом Фур’є, секретарем Інституту, з усією очевидністю констатується, що, «творячи» Єгипет, вчені безпосередньо прилучилися до діяльності, яка мала цілком реальну культурну, географічну та історичну значущість. Єгипет був фокусною точкою взаємин між Африкою і Азією, між Європою і Сходом, між пам’яттю і сучасністю.
«Розташований між Африкою та Азією і легко сполучаючись із Європою, Єгипет перебуває в самому центрі античного континенту. Ця країна має лише велику пам’ять; це батьківщина мистецтв, і вона зберегла незліченні пам’ятки; її головні храми та палаци, в яких колись жили її стародавні царі, досі існують, навіть при тому, що її найменш стародавні будівлі були споруджені ще за часів Троянської війни. Гомер, Лікург, Солон, Піфагор і Платон, усі вони вирушали до Єгипту, щоб вивчати там науки, релігію і закони. Александр заснував там багате місто, яке протягом тривалого часу тішилося комерційною зверхністю й було свідком того, як Помпей, Цезар, Марк Антоній та Авґуст вирішували між собою долю Риму та долю цілого світу. Тому не випадає дивуватися, що ця країна приваблює до себе увагу славетних володарів, які правлять народами.Не було такого випадку, щоб якась держава, чи то на Заході, чи в Азії, набувши певної могутності, не звернула {115} свій погляд і на Єгипет, як на ту землю, де більшою чи меншою мірою визначається і її власна доля» 74.
Історичної передмови (фр.).
А що Єгипет був насичений глибоким значенням для мистецтв, наук та врядування, його роль була стати сценою, на якій би розгорталися події світового історичного значення. Таким чином, прибравши до рук Єгипет, та чи та сучасна держава, природно, продемонструвала б свою силу й виправдала свою історію; власна доля Єгипту полягала в тому, щоби бути анексованим — бажано однією з країн Європи. Тоді ця держава також увійшла б до історії, чий спільний елемент визначався такими грандіозними постатями, як Гомер, Александр, Цезар, Платон, Солон і Піфагор, які возвеличили Схід тим, що були колись на ньому присутніми. Одне слово, Схід існував як набір цінностей, прив’язаних не до його сучасної реальності, а до низки валоризованих контактів, які він колись мав із далеким європейським минулим. Це чистий приклад текстуального, схематичного ставлення, про яке я щойно говорив.
У такий спосіб Фур’є розводиться не менш як на ста сторінках (до речі, кожна сторінка за своїм обсягом дорівнює квадратному метрові, так мовби обсяг сторінки мислився як щось порівнюване з масштабами проекту). Проте з цього плинного минулого він має виснувати обґрунтування неминучості Наполеонової експедиції як події, без якої годі було обійтися тоді, коли вона сталася. Автор ніколи не відходить від драматичної перспективи. Постійно думаючи і про своїх європейських читачів, і про орієнтальні постаті, якими він маніпулює, він пише:
«Ми пам’ятаємо, яке велике враження справила на Європу приголомшлива звістка, що французи уже на Сході... Великий проект був обміркований мовчки й підготовлений з такою енерґією і в умовах такої секретності, що пильність наших ворогів була обманута; і лише в ту мить, коли все сталося, довідалися вони, що наш великий задум був обміркований, запроваджений у життя й успішно здійснений...»
Така драматична coup de théâtre мала свої переваги й Для Сходу: {116}
«Ця країна, яка поділилася своїми знаннями з багатьма народами, сьогодні зав’язла у варварстві».
Ефективна розв’язка (фр.).
Тільки герой міг звести всі ці фактори докупи, й ось як пише про це Фур’є:
«Наполеон оцінив вплив, який матиме ця подія на взаємини між Європою, Сходом і Африкою, на судноплавство на Середземному морі й на долю Азії... Наполеон хотів подати Сходові корисний європейський приклад і, в кінцевому підсумку, зробити приємнішим життя його народів, а також подарувати їм усі вигоди досконалої цивілізації.Жодного з цих завдань не вдалося б виконати без реґулярного застосування в процесі реалізації проекту мистецтв і наук» 75.
Витягти реґіон з його нинішнього варварського стану й підняти його на височінь колишньої класичної величі; навчити Схід (для його ж таки блага), як йому жити за рецептами сучасного Заходу; применшити (тобто відвести їй другорядну роль) свою військову потугу для того, щоб звеличити проект ґрандіозним знанням, набутим у процесі політичної домінації Сходу; сформулювати Схід, надати йому форми, ідентичності, чіткої визначеності з повним визнанням його місця в нашій історичній пам’яті, його важливості для імперської стратегії і його «природної» ролі як додатка до Європи; ушляхетнити все знання, зібране під час колоніальної окупації, титулом «внесок до сучасної науки», знання, добуте за обставин, коли з тубільними народами ніхто й не думав консультуватися чи бодай поставитися до них не як до матеріалу для створення тексту, що мав принести користь кому завгодно, тільки не тубільцям; почути себе європейцем, якому дано розпоряджатися — майже, як йому заманеться, — історією, часом і географією Сходу; відкрити нові галузі спеціалізації; заснувати нові дисципліни; поділити на категорії, розгорнути, схематизувати, табулювати, індексувати та записати все, що вдасться спостерегти (і чого не вдасться); вивести з кожного спостереженого явища узагальнення, а з кожного узагальнення — непорушний закон про орієнтальну природу, темперамент, ментальність, звичаї, тип; і, насамперед, перетворити живу реальність на тексти, володіти (або думати, що володієш) {117} реальністю головним чином тому, що ніщо на Сході неспроможне вчинити опір твоїй силі та владі — ось головні характеристики орієнталістської проекції, повністю реалізовані в «Description de l’Egypte», що став можливим і набув такої переконливості лише завдяки тому, що Наполеон цілком по-орієнталістському поглинув Єгипет, користуючись інструментами західного знання та влади. Ось так Фур’є завершує свою передмову, проголосивши, що історія пам’ятатиме
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Орієнталізм», після закриття браузера.
