Уляся Смольська - Бос для двох, Уляся Смольська

Глава 13. ч.2

Ми їхали в тиші, яка здавалася мені ще більш напруженою, ніж будь-які розмови. Я поглядала на нього, намагаючись розібратися у його намірах, але його обличчя залишалося непроникним. Я відчула, як серце забилося швидше, коли ми під'їхали до ресторану. Що ж він скаже? Як я повинна на це реагувати? І чому я так боюся почути його слова?

Вечеря в ресторані почалася напружено. Я ледве могла зосередитися на розкішному інтер'єрі, вишуканому столовому сервізі чи навіть на самому Денисі, який сидів навпроти мене з серйозним виразом обличчя. Коли офіціант приніс меню, я просто механічно гортала сторінки, не звертаючи уваги на те, що було написано. Денис, мабуть, це помітив, бо зробив замовлення самостійно — стейки та вино.

Його пильний погляд вивчав кожен мій рух. Чи не здавалася я йому зараз наляканою чи розгубленою? Напруження всередині мене росло з кожною хвилиною, але коли офіціант приніс вино, і я зробила кілька ковтків, мене потроху почало відпускати. Тепле, м'яке відчуття розслаблення охопило мене, наче ковдра, яка вкривала всі тривоги.

Денис почав розмову. Його голос був спокійний, упевнений, наче він вже давно знав, що збирається сказати, і тільки чекав на відповідний момент.

— Мене цікавиш тільки ти, Інно, — сказав він, дивлячись мені прямо в очі, і поклав свою руку на мою. 

Його дотик був несподіваним, але водночас таким природним, що я не відвела руки. Його погляд був серйозним і відвертим, від чого моє серце почало битися частіше. 

— Ти подобаєшся мені. Я не хочу, щоб ти ставила крапку між нами.

Ці слова прозвучали неочікувано, як грім серед ясного неба. Я не знала, як реагувати. Мене охопили змішані почуття: з одного боку, я відчувала сильне притяжіння до цього чоловіка, а з іншого боку, було стільки запитань, на які я не могла знайти відповіді.

— А як же моя мама, тобто Оксана Іванівна? — запитала я, намагаючись зрозуміти, що ж насправді відбувається. — З нею покінчено?

— Майже. Але є одне “але”... — відповів Денис, злегка нахилившись вперед. — Оксана Іванівна — головний економіст у моїй фірмі, і дуже цінний працівник. Тому вона продовжить працювати під моїм керівництвом. Як і ти. Але це тимчасово. Поки я не знайду їй заміну.

Його слова змусили мене знову відчути напругу. Я дивилася на Дениса з недовірою, намагаючись розібратися в його мотивах. Що він задумав? Чи можна йому довіряти? Сумніви переслідували мене, наче тіні, але водночас моє серце линуло до нього. Але зараз мені потрібно зробити крок назад і розібратися у власних почуттях.

— Мені треба подихати свіжим повітрям, — прошепотіла я, відводячи руку і підводячись з-за столу.

Я вийшла на терасу, вдихаючи прохолодне повітря, яке приємно освіжало обличчя. Мої думки були заплутаними, мов клубок ниток, який неможливо розмотати. Чому Денис так мене притягує? Чому моє серце так боляче реагує на все це? Я почала сумніватися у власних рішеннях. Чи варто довіряти чоловікові, який може так легко управляти моїми емоціями? Чи можна взагалі щось побудувати з чоловіком, який мав стосунки з моєю матір’ю?

Мене розривали суперечливі почуття. Я знала, що не можу просто так піти з його життя, але водночас відчувала страх перед тим, що може статися далі. А що як він несерйозний? Що як він просто грає зі мною?

Ці питання не мали відповідей. Я стояла на терасі, вдивляючись у далечінь, намагаючись знайти спокій у цьому вирі емоцій.

Повітря було прохолодним, і це трохи допомагало зняти напругу, яка накопичилася за весь цей вечір. Несподівано, я почула кроки за своєю спиною. Денис підійшов тихо, але не помітити його присутність було неможливо.

Він м'яко накинув на мої плечі теплий плед, і до мого тіла почало повертатися тепло. Його руки ніжно обійняли мене зі спини, і на мить я втратила контроль над своїми думками. Його дотик був таким природним, що я дозволила собі розслабитися в його обіймах.

Денис нахилився, і його гарячий подих торкнувся мого волосся. Він глибоко вдихнув, наче хотів запам'ятати мій аромат.

— Як ти солодко пахнеш, — шепотів він, його голос звучав так тихо і ніжно, що моє серце пропустило удар.

І раптом, без попередження, він розвернув мене до себе, так, що ми опинилися обличчя до обличчя. Його погляд був палаючим, наповненим такою пристрастю, що я ледь не захлинулася в ньому. У ту мить все навколо перестало існувати. Лише ми двоє, лише цей момент.

Денис повільно нахилився до мене, і наші губи зустрілися в поцілунку, який спалахнув, наче полум'я. Кожна клітинка мого тіла відгукувалася на цей поцілунок, наповнювалася божевільним захватом. Його губи були теплими і м'якими, але водночас такими наполегливими, що я не змогла втриматися і відповіла з такою ж пристрастю.

Голова запаморочилася, світ навколо завмер. Здалося, що час зупинився. Цей поцілунок був усім, про що я могла мріяти, і навіть більше. Серце шалено билося в грудях, кров гучно пульсувала в вухах, а думки змішалися в один суцільний потік. Можливо, я так сильно прагнула його, навіть не усвідомлюючи цього раніше?

Мужні руки ніжно, але водночас впевнено притисли мене до себе і все всередині мене розчинилося в цьому моменті. Я втратила контроль над собою, дозволила собі просто бути в цій миті, забувши про все інше. Це було більше, ніж просто поцілунок — це була пристрасть, яка розбурхала кожну клітинку мене, сягаючи до самої глибини душі.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍