Олена Домова - Чужа секретарка, Олена Домова

Гена зі Стефком прибули до ресторану одними з перших. Зегер не планував затримуватися тут надто довго, тому потрібно було зобразити якомога більше своєї присутності і тихенько звалити до того, як свято розгориться на повну. Почати вирішили з другого поверху. Привіталися з колегами, зустріли генерального директора та виказали захоплення організацією та оздобленням свята. Власне після цього можна було б спокійно забиратися звідти, але Гена вирішив привітати з прийдешніми святами колишніх співробітників.

На першому поверсі кожної миті ставало багатолюдніше. Натовп поки що в основному зосередився біля столів з наїдками та шампанським, хтось вже сидів за столиками біля сцени, а хтось зайняв диванчики навколо ялинки. Чимало було й тих, хто бажав зробити знімок у фотозоні.

Побачивши колишнього шефа, весь тендерний відділ весело скрикнув. Поприбігали ті, хто відійшов у якихось справах, хтось вже ніс пляшку шампанського і закуски, хтось тягнув Зегера зробити кілька світлин на фоні прикрашеної ялинки.

Тут закрутилося набагато цікавіше, і Гена вже серйозно розмірковував над тим, щоб затриматися на святі трохи довше. Степан його розмірковування цілковито підтримав. Схоже йому з самого початку не дуже хотілося йти де інде.

- ...з директоркою з продажу за краля?

- Так це ж її секретарка.

- Це ж треба, вона ж наче...

Уривок розмови двох жінок, що проходили повз їхню гомінку компанію, змусив спершу завмерти, а потім стрімко розвернутися до виходу.

Від побаченого дух забився, й зробити хоч маленький вдих не було жодної можливості. Наче причарований Гена побрів за янгольським видінням, яке він колись звав на ім'я Катерина. Здається, за час його відсутності дівчина стала ще гарнішою. Вона змінила окуляри, і тепер це були невагомі скельця з ледь помітною оправою на точеному носику, які зовсім не приховували витончені риси обличчя. Але що найбільше вразило чоловіка, так це те, що звичний пучок на потилиці виявляється стримує цілу річку попелястого волосся, яке простягається майже до самої талії.

- Вони мов наречені, - раптом ляпнув поруч Степан. Він побачив зміну у поведінці друга й про всяк випадок попрямував за ним.

- Що? - наче виринув зі сну Геннадій і тепер намагався зрозуміти, що відбувається. Але погляд знову учепився за тендітну дівчину, що наче пливла до сходів на другий поверх.

- Не зважай. Куди тебе несе, брате. Чи не ти гарчав на мене, щоб я більше ніколи не згадував про білявку. Я гадав, це пройдений етап, - звісно Стефко розумів, що це зовсім не так, але згадкою про рішучість друга намагався вберегти його. Бо захоплення Зегера, на думку Степана, було зовсім не таким білим та пухнастим, як могло здатися. Білявка здавалася йому павучихою, яка розставляє свої тенета задля своїх кар'єрних цілей.

Гена знітився. А й справі, чого він так поплив від одного погляду на дівчину? Знову глянув на сходи і ледве встиг побачити, як вона зникла з поля зору. Добре, що він вчасно злиняв з другого поверху.

- Просто не впізнав її одразу. От і вирішив перевірити.

- Угу, - звів брову Степан. Не повірив.

Чоловіки повернули до гамірної компанії, що розросталася як сніжна куля, захоплюючи нових і нових учасників. От уже й Поліна крутилася поруч, даруючи красномовні палкі й розлючені погляди. Гена вдавав, що нічого не розуміє в жіночих поглядах, тому спілкувався з колишньою коханкою, як і з рештою колег.

Свято продовжувало набирати оберти. Чималенька компанія зрештою розпалася на менші, щоб зручніше було розміщуватися за столами. Але тости проголошували разом, і хвиля кришталевого дзвону прокочувалася то в один то в інший кінець зали. Від тих, хто стояв, до тих, хто сидів, і навпаки.

В якийсь момент заграла музика з боку сцени, почалася концертна програма, яку учасники негайно підтримали оплесками. Активність на сцені від того часу почала перемежовуватися з музикальними вставками, щоб гості могли не тільки дивитися виступи і приймати участь в конкурсах, а й потанцювати.

Гена насолоджувався вечором, спілкуванням зі знайомими, кілька разів збирався запросити свою колишню секретарку потанцювати, але кожного разу цікава тема розмови чи чиєсь привітання відволікали його. Так і сидів би далі, якби не підійшов Вітя.

Він сів на вільний стілець і, сяючи як начищена монета, заговорив до колишнього керівника:

- Дивно бачити таку картину, коли найвідоміший шанувальник жіночої краси сидить в чоловічій компанії й жодного разу не запросив найчарівнішу пані вечора на танок.

- Чого ти плескаєш язиком? - шикнув на нього Кирило.

- Боїшся конкуренції? - реготнув Вітя. - Якби шмарклі не жував, вже потанцював би. Снігова королева сьогодні розтанула і нікому не відмовляє.

Підозра шпилькою вколола Гену. Він встав, бо від сцени танцювальний майданчик йому видно не було, і побачив, як в колі з чоловіків та жінок під веселу музику танцювала Катя. Вперше в житті він побачив таку безтурботну усмішку на обличчі білявки. Заздрість вколола вдруге. Якийсь хлопець простягнув їй руку, і вона легко вклала в неї свою долоню. Він крутонув дівчину, і спідниця сукні легкою хмаринкою здійнялася в повітря й закружляла разом зі своєю господинею. Ревнощі шпигнули втретє.

Гена відчув полегшення, коли їхні руки розчепилися, і дівчина, вигукнувши щось, пішла з майданчика. Він не почув, як розчаровано зітхнув Кирило та скептично хмикнув Степан, бо вже прямував до Катерини.

Білявка трохи втомлено сіла на диван поруч з Оленою. Жінка привітно кивнула їй та продовжила спілкування з сусідкою з іншого боку. Катя зітхнула, щоб перевести дух, та зробила ковток зі свого келиха. Вона твердо вирішила знайти сьогодні когось, принаймні на одну ніч. Це була вперта рішучість довести Артему, що вона здатна без його втручання знайти собі партнера. Але, як на зло траплялися або одружені, або зовсім не цікаві їй чоловіки.

"Я стільки не вип'ю", - з сумом подумала вона, хоча випито вже було немало.

При перших звуках повільної мелодії, вона швидко встала та пішла до вбиральні. Не даючи змоги шанувальникам її запросити. Втомилася.

Коли мила руки, поглянула на своє відображення у дзеркалі. Відображення сподобалося: очі блищать, обличчя світиться від задоволення. Дівчина у дзеркалі, хоч і була трохи втомлена, але безперечно насолоджувалася цим вечором.

"Може, й не треба мені нікому нічого доводити? Зрештою танці добре зняли накопичений стрес. Артему можна збрехати. Перевірити він все одно не зможе, хай що там йому спаде на думку", - повертаючись на місце, розмірковувала дівчина.

- Привіт, - знайомий голос різонув свідомість, і Катя, здається, миттєво протверезіла.

Поряд з Оленою, яка наче й не помітила підміни та весело щебетала з колегами, на її місці сидів Геннадій Зегер. Він був незвично серйозний, навіть похмурий.

- Хоч як не тікай, але пісня, яку я замовив ще не скінчилася, - чоловік підвівся й простягнув білявці руку. - Потанцюємо?

- В... Ти тут? - запнулася, але швидко виправилася вона. Зустріти сьогодні головного бабія Зегер-груп вона не очікувала. Вже переконала себе, що той досі не повернувся з відрядження.

- О, ти вивчила урок, - він хижо усміхнувся, схопив дівчину за руку й потяг за собою. - У нас лишилося мало часу.

Він притис дівчину до себе й закружляв у танці. Це було не звичне тупцювання в обіймах, а справжнісінький вальс. Катя вперше танцювала цей танок, тому страшенно боялася втратити крок та впасти. Вони встигли зробити всього два-три кола перш ніж мелодія змінила свій темп на швидкий. Нехотя Гена випустив дівчину з рук.

Хоч танок тривав зовсім недовго, Катя ніяк не могла приборкати своє дихання.

- Закрутилася голова? - зобразив турботу Геннадій. - Ходімо, я проведу тебе подихати повітрям.

Він підхопив дівчину під ліктик й повів на криту терасу. Тут були облаштовані місця для курців, тому чоловік повів Катю подалі, де повітря було чистішим і людей менше.

- Не очікувала зустріти мене тут? - в голосі Геннадія прозирався скепсис. Хоч як він відхрещувався перед Степаном, байдужість білявки насправді дратувала його.

- Ні, - чесно визнала Катерина. - Думала в... ти ще у відрядженні.

- Мені приємно, що ти пам'ятаєш про нашу угоду. Але годі запинатися, інакше доведеться карати тебе й за це.

Катя стиснула губи. Знову він грається з нею, але хто сказав, що в цю гру не можна грати вдвох? Неймовірне, зухвале, шалене рішення вона прийняла миттєво...

- Я знаю, що ВИ тільки й чекаєте, поки я схиблю, але якщо я робитиму це спеціально, хіба це буде покаранням?

Катя підійшла впритул до чоловіка й обійняла його за шию. Спантеличений Гена не міг надивитися на сяяння блакитних очей, ніжно рожеві щічки та вуста, що так привітно розімкнулися, очікуючи його поцілунку. Він схилився й промовив в самі губи дівчини:

- Скучила за мною?

- Скучила за кимось, - мовила вона й притягнула обличчя чоловіка до себе.

"Ось так тобі Тьомчику! Я можу все, коли захочу!" - тріумфувала вражена гордість.

"Це буде дуже зручно, якщо одразу окреслити межі", - підраховувала вигоди розважливість.

"Він такий гарячий!", - стогнало лібідо.

І лише серце збентежено мовчало.