Ханна Еванс - Ти не мій брат, Ханна Еванс

Вириваюсь з її обіймів і біжу у свою кімнату. Замкнувши двері, падаю на ліжко і плачу в подушку, прикриваючи нею сильний плач.

 - Доню, відкрий.

 - Мам, в мене все добре. Я хочу побути одна. Можна?

 - Гаразд, пізніше поговоримо.

Мама мене розуміє і не давить.

Прокинувшись на наступний день, після звичайної, кошмарної ночі. Встаю і направляюсь на кухню. Мама щось готує, виглядає досить задуманою.

 - Доброго ранку, мам.

 - Привіт мила. Сідай, будемо снідати. 

Сівши за стіл, вона одразу продовжує.

 - Як ти?

 - Нормально. Мам, ти не переймайся вчорашньою розмовою, добре? Я правда, більше не хочу про це говорити.

 - Доню, якщо це справжнє кохання, то воно не пройде. Але думаю, час розставить все на місце, просто зачекай. Якщо він твоя доля, то ви обов'язково будете разом.

За стільки днів, у мене з'являється усмішка. Стає тепло на душі від того, що каже мама. Адже одна тільки думка про те, що Артур мене пробачить заспокоює серце.

Але, чи пробачить? Час покаже...

   Приємного читання...

 Ваша Ханна Еванс❤️

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно