Марісса Вольф - Син маминої подруги, Марісса Вольф

20.2

Миколай

 

«І чим би мені зайнятися без Машки?» - подумав я, провівши свою красуню. Ніби як і відпочинок, можна було б не працювати, але якщо вже так збіглося, перевірю-но я свою пошту.

Тільки відкрив свій тоненький помічник-ноутбук, як пролунав телефонний дзвінок. Я спочатку було подумав, що Машка, ймовірно, забула щось і поспішає про це повідомити. Але ні, це виявилася не Машка. Я дивився на кричащий телефон і не вірив своїм очам. Занадто довго я чекав цього дзвінка, щоб це було б правдою.

- Добридень! Слухаю, - сказав, приймаючи американський виклик.

- Здрастуйте, Микола. Мене звуть Ешлі, я з маркетингового відділу компанії F-Book. Вам зручно зараз говорити? - продзвенів жіночий голос на тому боці дроту.

- Здрастуйте, Ешлі. Звичайно, зручно, - відповів я, гарячково гортаючи пошту.

Невже я щось пропустив? Так і є. Кілька годин тому прийшов лист, в якому мене просили підтвердити можливість моєї присутності на зустрічі в Кремнієвій долині. Післязавтра. Цієї можливості я чекав вже кілька років. Так, і не можна було сказати, що я її чекав. Я працював над цим, орав не покладаючи рук і не шкодуючи мізків. Це було моєю мрією. Я хотів, щоб ми якось розробили програму для відомого айті гіганта. Але вони вперто хотіли бачити мене в штаті їх програмістів, неодноразово роблячи мені дуже вигідні пропозиції. Неважко було зрозуміти, що я також неодноразово відмовлявся. Я не хотів працювати на них, я хотів працювати з ними. І ось мені дзвонить Ешлі з F-Book.

- Пане Миколо, я дзвоню Вам щодо нашого листа. Оскільки Ви не відповіли нам, я хотіла б уточнити, чи отримали Ви його, - ввічливість цієї жінки була поза всяких похвал.

- Так, Ешлі, дякую. Я його отримав. Вибачте, що не відповів раніше. У нас зараз тільки ранок.

- Оу, вибачте, я зовсім забула про різницю в часових поясах, - в голосі жінки було чутно збентеження. - Я рада, що Ви його все ж отримали. В такому разі не буду Вас відволікати. Ми будемо чекати Вашого письмового підтвердження. Або відмови.

- Дякую Вам, Ешлі, за турботу. Я зараз відправлю Вам письмову відповідь. На словах скажу, що це буде підтвердження.

- Рада це чути. До побачення. Гарного дня!

- І Вам гарного дня, Ешлі! До побачення! - я скинув виклик і закрив очі.

 

Пропозиція була дуже привабливою. І я не думаючи, погодився на неї. А тепер обмірковував ситуацію, що склалася. Моя присутність тут не була обов'язковою. Я і раніше міг на пару днів відлучатися на якісь важливі зустрічі. Але зараз було два моменти, які мене особливо напружували. Перший - це обіцянка, дана Машці. Я повинен був провести всю відпустку з нею, не відволікаючись ні на що. Так, втім, і було б, якби не цей дзвінок. Я підганяв свої справи так, щоб викроїти час, який ми повинні були провести тут. І другий момент - я не знав, як до цього поставиться Рома. Він не вірив, що у нас це коли-небудь вийде. Він не вірив в мене. Чесно кажучи, ніхто не вірив. Але Ромка, при всій його легкій вдачі, міг образитися на те, що на зустріч покликали тільки мене. Адже він партнер. І компанія не тільки моя.

 

Весь день я безцільно провів, сидячи в кріслі. Навіть на лижі не хотілося. Я все думав і думав, прокручуючи в голові то те, то це. І врешті-решт я вирішив, що скажу Машці все, як є. Добре знаючи її, я сподівався, що вона підтримає мене і образиться не сильно. Те, що образиться, це точно. Але хотілося б, щоб вона швидше відійшла.

А ось з Ромкою була загвозка. Над цим я ще подумаю. І добре б Машка підкинула пару ідей. Одна голова - добре, а дві, так би мовити, - краще.

Я встав з крісла і виглянув у вікно. День наближався до вечора.

 

Раптом двері шумно відчинилися і в номер ввалилася розчервоніла і весела Машка. Сподіваюся, мені сьогодні пощастить.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно