Олександр Мімрук - Цукровик

і це буде зовсім не місяць

Місто у нього — не вирок природі чи традиційному суспільству — а, навпаки, точка осяяння, благої вісті.

людський син пізнавав що мав грався гайками іржавими гвинтами коли приходив час швидко біг на відкрите щоби піймати рідкий дощ який часом долітав до нього а часом ні батько казав я знаю ким він виросте він виросте патріотом своєї промзони

Міська культура, міська поезія — дуже рідкісні знахідки в наших урбаністичних краєвидах. Якщо вже вибудовувати поетичну генеалогію, то розпочинати у випадку Мимрука слід із Аттили Могильного — ґранично важливого для нього поета.

В тихому світі зимовому, золотаве, струнке, горде, місто, що величі своєї свідоме, химерними барвами сяє. Великим будеш ти, о народе, що столицю свою несеш, як дитя беззахисне на руках.

Це рядки із Київських контурів Аттили Могильного, котрі у цій книзі, що її читач зараз тримає в руках, Саня Ми-мрук водночас продовжує і підсумовує:

адже кожна дитина знає що могутність означає любов

Вось такий діялоґ поетів — не наслідування, а діялоґ! —а це вже ознака справжньої поезії.

в.

Міста в Україні можна дуже умовно розділити на дві великі категорії, межа між якими ґеоґрафічно збігатиметься із межею між Російською та Австро-Угорськими імперіями.

є міста дуже старі такі старі що мають у своїх тілах церкви костьоли синагоги

Місто/-а/ Мимрука до таких не належить. Як і в переважній більшості не належать до таких в Україні міста, що належали Російській імперії; хай навіть вони і зберегли в своїх тілах церкви, костьоли, синагоги, проте не вони вже визначають лиця цих міст — або, принаймні, не вони мали б їх визначати, а великий і величний інду-стріяльний спадок; наслідки Грандіозного радянського, послідовно просвітницького проєкту перетворення людини і світу: повертання сибірських рік, упокорення енергії атому, кольонізації Марса, etc.

мені здається нас до чогось готували до чогось великого та героїчного