Salamander - Темні нащадки, Salamander

— О, ти все ще намагаєшся боротися, навіть коли знаєш, що немає куди бігти? — сказав він, поклавши руку на її щоку.

Аурелія відвернулася, й стиснула губи.

— Не обманюй себе, — додала вона холодно. — Це не я змінилася, це ти. Ти став тим, кого я боялася.

Каель нахилився ще ближче, його погляд був сповнений впертості. Він не давав їй змоги уникнути, і його губи раптово впали на її. Вони були тверді й наполегливі, поглинаючи її у відповідь на її опір.

Його губи повільно спустилися до її шиї, залишаючи на шкірі гарячі поцілунки. Спочатку він цілував її ніжно, губи торкалися її шкіри, немов м'який подих, і кожен дотик викликав хвилю непередаваних відчуттів. Вона відчула, як її тіло затерпло від цього інтимного дотику, і серце забилося швидше.

Та раптом його клики стали більшими, його зуби торкнулися її шкіри, і в ту ж мить він прокусив її шию. Більший біль, ніж вона очікувала, але одночасно з цим — жахливе збудження. Каель зробив кілька ковтків її крові, і вона відчула, як її тілом прокотилася хвиля збудження. Її груди почали наливатися, а лоно мокріти. 
І вирвався стогін

Каель облизнув губи, насолоджуючись смаком її крові, і відсторонився, залишаючи Аурелію на ліжку, розгублену й спантеличену. Він піднявся з ліжка, зробив кілька кроків і, підійшовши до дверей, обернувся до неї.

— Ти все ще хочеш мене — сказав він, голос його був спокійний, з нотками сарказму. Його очі не зводилися з неї, і він посміхнувся, наче очікуючи її відповіді, хоча знав, що тепер уже все під його контролем.

Каель покинув кімнату, Аурелія сиділа на ліжку, відчуваючи, як тепло від поцілунку на шиї ще залишалося, нагадуючи про те, що сталося кілька хвилин тому. Вона торкнулася пальцями тієї частини шкіри, де він прокусив її, і відчула невеликий біль, який змішувався з відчуттям безсилля. Спогади нахлинули на неї, мов хвиля.

Це було ще до того, як батько повідомив їй про заручини.

Тоді, під час їхнього поєдинку на мечах, вона вирішила змусити Каеля показати хоч якусь емоцію, якої вона так прагнула. Вони билися, їх мечі схрещувалися з силою, їх рухи були сповнені злості і напруги. Але раптом Каель, ніби зламавшись, притиснув її до стіни, і мечі опустилися, вже не маючи значення. Він був так близько, що Аурелія відчула його подих на своїй шкірі, її серце забилося швидше.

Його губи торкнулися її, і цього разу вона не відсахнулася. Вона чекала цього моменту, бажала його. Каель, не відповідаючи на її погляд, спустився до її шиї. Його поцілунки були м'якими, але все одно владними, а потім його зуби прокусили її шкіру, і біль змішався з хвилею неймовірного задоволення.

Того дня Аурелія отримала те, що так довго бажала — від нього, від цього моменту, від цієї безповоротної зустрічі двох душ. Усі стіни, що він будував навколо себе, впали, і він дозволив собі віддатися тому, чого так прагнув.

Аурелія закрила очі, і з її губ з'явилася легка усмішка. Відчуття того, що вона нарешті отримала бажане, змішалося з сумнівами, але спокій заповнив її душу. Вона швидко заснула, забувши про все, що було до цього, занурюючись у мрії.