Кала Тор - Сповідь крізь епохи, Кала Тор

Будинок ожив — хтось кинувся до полиць, дверцята шаф грюкнули, луна покотилася коридором, зливаючись із глухим стуком кроків.
Тим часом лікар, дійшовши до карети, схилився наді мною швидко й методично вивчаючи моє бліде обличчя, важке, уривчасте дихання, закривавлену сукню, що прилипла до тіла. Він мовчки стиснув губи, а потім лише важко зітхнув, обережно піднімаючи її на руки.
— Далі я працюю сам, — коротко кинув він, навіть не дивлячись на Алекса, і зник разом з помічником з тілом Мегді на ношах за дверима лікувальної кімнати, грюкнувши ними так, що стіни здригнулися.
І тоді почалося чекання.

***

Лікар Томас Гардон